Надпечатка (боністика)

У Болівії в 1928 році відбулася грошова реформа у співвідношенні 1:1.

Але оскільки в банках залишилася велика кількість не випущених в обіг купюр болівіано зразка 1911 року, було вирішено пустити їх в обіг паралельно з новими болівіано, забезпечивши надпечаткою на лицьовій стороні. Через те, що Національний банк Болівії, що здійснював емісію купюр зразка 1911 року, за цей час поміняв назву на Центральний банк Болівії, надпечатки виконувалися зі збереженням колишнього номіналу в одну строчку чорною фарбою: Центральний банк Болівії.

Передрук назви банку Коста-Рики, 1943

На початку 1940-х років Інтернаціональний банк Коста-Рики, що здійснював емісію національної валюти колон, був перейменований в Національний банк Коста-Рики. У банку залишилася велика кількість не випущених в обіг дрібних купюр зразка 1918/1936 років, коли центральний банк країни називався по-іншому. В 1942 році було прийнято рішення пустити дані купюри в обіг, наддрукувавши на них нову назву банку, дату і новий номер банкноти.

Надпечатки виконувалися зі збереженням колишнього номіналу, але зі зміною номерів банкнот червоною фарбою: Національний банк Коста-Рики, новий номер, емісійний департамент, дата.

Надпечатки на грошах робилися під час Другої світової війни після нападу Японії на Перл-Гарбор. Мета — помітити валюту США, що мала ходіння на Гаваях, словом «HAWAII» («Гаваї») — на випадок захоплення японцями Гавайських островів.

Надпечатки робилилися після атаки Перл-Гарбора, з кінця грудня 1941 року по 1943 рік, на банкнотах випуску Сан-Франциско (банк ФРС № 12) серій 1934 і 1935 років номіналами 1, 5, 10 і 20 доларів.[1]

5 перських туманів з надпечаткою, що обмежує ходіння виключно Іранським Азербайджаном. 1928

З 1920-х років по 1940-ві в Персії/Ірані випускалися як надпечатані, так і окремі гроші для Іранського Азербайджану, в якому були сильні сепаратистські настрої і який двічі за цей період був частково окупований РРФСР/СРСР (на самому початку 1920-х років; потім в 1941–1946 роках, щоб забезпечити безперебійні поставки по «південного шляху» ленд-лізу з Великої Британії і США через контрольовану англійцями територію).

Надпечатки на гаїтянських гурдах роблилися відразу після падіння проамериканського режиму тонтон-макутів Бебі Дока Дювальє. Надпечатка полягала в червоному колі з перекреслюючою його по діагоналі рисою і надрукованій нижче датою закінчення правління режиму Дювальє (7 лютого 1986 року) червоного кольору.

Надпечатка закривала зображення Бебі Дока і його батька — сумно відомого Папи Дока, Франсуа Дювальє, яких згодом змінили зображення історичних діячів, що залишили про себе пам'ять в історії Республіки Гаїті — наприклад, Туссен-Ловертюра.

Надпечатка 1979 р. на 20 ріалах 1974 р.

Щось схоже мало місце в Ірані після перемоги Ісламської революції аятолли Хомейні в 1979 році.

Спочатку, в 1979 році, зображення колишнього шаха Мохаммед Реза Пехлеві, який був зображений на всіх випусках всіх грошових купюр Ірану починаючи з 1944 року, запечатували одним (портрет) або двома (портрет і водяний знак) хрестами, зазвичай червоною фарбою.

500 ріалів з надпечатками 1980 р.

Потім, в 1980 році, зображення іранського шаха Пехлеві на банкнотах було закрито «художнім» химерним чорним малюнком, що повторює його силует.

Це було визнано доцільним, оскільки в Центральному банку Ірану залишалися великі запаси віддрукованих, але не випущених в обіг банкнот зразка 1974 року, на кожній з яких було зображення ненависного новій владі шаха.

В Нікарагуа в 1980-х роках відбувалася по суті громадянська війна між лівими «сандиністами», які прийшли до влади в кінці 1970-х, і проамериканськими «сомосівцями».

Сандиністи мали величезну проблему в особі США, які, щоб підірвати вплив СРСР в країні, організували і фінансували партизанську війну «сомосівців» в ​​межах республіки (так само як і в Афганістані), особливо вздовж кордону з Сальвадором, де знаходилися американські бази постачання.

Це сприяло швидкій гіперінфляції, яка в 1988 році досягла тридцяти тисяч відсотків.

В результаті впродовж декількох років робилися надпечатки на банкнотах старих років випуску, які в тисячі і десятки тисяч разів збільшували номінал даних купюр.

Надпечатки робилися простою чорною друкарською фарбою (в одну фарбу) в 1987–1991 роках на купюрах нікарагуанської валюти кордобас зразка 1979 і 1985 років.

Дані надпечатки виконувалися найчастіше досить неякісно: або на одній стороні купюри, або криво, або перевернуті надпечатки (догори ногами), або погано надруковані відбитки.

Через легкість підробок широко були поширені фальшиві гроші з даними надпечатками.

Придністровські купюри 10000 рублів 1996 і 1998 років випуску, 50000 рублів 1996 року і 100000 рублів 1996 року друкували, роблячи надпечатки того ж кольору, що і гроші, на відповідно одному, п'яти і десяти придністровських рублях 1994 року випуску.

Робилося це у зв'язку з тим, що запаси віддрукованих купюр дрібного номіналу зразка 1993/94 рр. за два роки у зв'язку з гіперінфляцією знецінилися приблизно в десять тисяч разів, і значна їх частина так і не була своєчасно випущена в обіг через повну незначність номіналів.

Вихід Банк Придністров'я знайшов у підвищенні номіналу кожної з купюр в 10 000 разів.

• 
  10 000 рублів 1996 - з 1 рубля 1994, аверс
• 
  10 000 рублів 1998 - з 1 рубля 1994, реверс
• 
  50 000 рублів 1996 - з 5 рублів 1994, аверс
• 
  100 000 рублів 1996 - з 100 рублів 1994, реверс

В Болівії в 1987 році сталася грошова реформа національної валюти — заміна песо болівіано на нове болівіано — з пониженням курсу в один мільйон разів. Сталося це в результаті гіперінфляції 1983–1987 років (до 1984 найбільшою купюрою були 1000 песо; в 1985 — вже 10 мільйонів песо).

В результаті уряд вирішив використовувати велику кількість віддрукованих раніше «гіперінфляційних» банкнот з безліччю нулів як дрібні розмінні гроші, які замінять монети. На них ставилися надпечатки, що знижували номінал від мільйона до двох мільйонів разів.

10 крузадо, надпечатка на 10 000 крузейро.

У Бразилії в 1966–1967 роках деноміновали нaціональну грошову одиницю крузейро, перетворивши її в новий крузейро. У обігу залишилися старі банкноти, помічені круглою печаткою з новим номіналом. У 1986 році у зв'язку з деномінацією змінилася cтapа назва грошової одиниці на крузадо. Грошові знаки колишніх років залишалися в обігу, якщо були надпечатані крyглою печаткою з новими реквізитами. 1989 рік. У Бразилії нова деномінація. Грошову одиницю стали називати новим крузадо, який виріс по відношенню до старого в 1000 разів. Про це засвідчила трикутна печатка на старих грошових знаках. У 1991 році уряд вирішив повернути валюті назва крузейро, не змінюючи паритет. Старі грошові знаки стали «новими», отримавши прямокутні надпечатки[2].