Надітичі
Наді́тичі — село в Україні, у Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 499 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пісочненська сільська рада.
| село Надітичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада |  Миколаївський район |
| Рада | Пісочненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA46100170060067089 |
| Облікова картка | с. Надітичі |
| Основні дані | |
| Засноване | 1490 |
| Населення | 492 |
| Площа | 0,492 км² |
| Густота населення | 1014,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81640[1] |
| Телефонний код | +380 3241 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°28′21″ пн. ш. 23°58′15″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
253 м |
| Водойми | річки: Бридниця, Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна |
| Карта | |
  Надітичі | |
 Надітичі | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Історія
Село розташоване на березі Дністра при впадінні в нього річки Бридниці. Одна з ранніх писемних згадок про село відноситься до 1412 року. Про село згадував польський хроніст Ян Длугош, описуючи переїзд короля Ягайла через Руські землі.
У 1498 та в 1512 р. село одержувало звільнення від королівської канцелярії від сплати податків строком на 6 років. Звільнення видавалось внаслідок величезних спустошень, вчинених тут татарськими ордами.
1578 року власником села був львівський патрицій, багатий купець Костянтин Корнякт. За походженням він був грек з о. Крит, але активно підтримував Ставропігійське братство у Львові. 13 лютого 1695 року в Надітичах та навколишніх землях кочували при переправі через Дністер відступаюча з-під Львова татарська орда. Її загони палили навколишні села.
1705 року знову було пограбоване село королівським польським військом. У селі було озеро Журавенець. Можливо, що назва його походила від журавлів — рідкісних зараз представників нашого пташиного світу. Населення села було виключно українським. 1851 року в Надітичах була заснована парафіяльна школа — дяківка. 1880 року тут проживали 424 осіб. Весь сільський ліс належав графу Скарбеку. У селі працювала каса взаємодопомоги.
15 вересня 1939 року населення села майже добу чинило збройний опір втікаючим решткам розбитої польської армії. Село було переважно спалене (залишилося 20 будинків з 200), а населення піддане жорстоким катуванням, серед убитих поляками — парох і директор школи.[2]
Відомі люди
- Більський Василь Романович (1974—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[3].
- Матла Омелян Антонович (1906 — ?) — діяч ОУН.
- Мельничин Микола Григорович — хорунжий УПА, заступник командира сотні в ТВ-14 «Асфальт», кур'єр ЗЧ ОУН. Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл.
- Панчак Василь — сотник УГА, персональний референт Державного секретаріату військових справ.
Пам'ятки
Надітичі — ботанічний заказник місцевого значення.
Примітки
Посилання
- Історія села Надітичі[недоступне посилання]
- Облікова картка с. Надітичі на сайті ВРУ
- Історія села Надітичі