Нарва (село)

Перша писемна згадка датована 1282 роком^{[джерело?]}. Місто входило до складу Київської Русі. Історики[3] називають населений пункт поруч із Більськ-Підляським та Суражем одним із міст північної околиці Галицько-Волинського князівства в часи короля Данила і за Литовсько-руської доби.

Заснована у 1514 році за наказом великого князя литовського Сигізмунда I. Під час входження до складу Великого князівства Литовського отримала хелмінське міське право, а пізніше і магдебурзьке право. У 1580 році у Нарві було 144 доми, у 1616 році — 169 домів. Частина населення займалася ремісництвом (у 1580 році було 43 ремісники, у 1616 році — 135), решта займалася рільництвом — місто мало 150 волок. Більшість населення становили українці. Чисельність польського населення зменшилася після переслідувань у середині XVII століття (залишилося лише 24 доми), натомість у місті селилися українці з довколишніх сіл[2].

Розпорядженням Ради Міністрів Польської Республіки 24 травня 1934 року місто Нарву позбавлено міських прав і долучено до сільської гміни Нарви[4].

У 1975—1998 роках село належало до Білостоцького воєводства.

На початку XIX століття у місто було 95 домів і мешкало 400 осіб, які займалися, насамперед, хмільництвом. У 1855 році населення Нарви становило 1300 осіб — 523 православних, 309 католиків (в 1844—1848 роках у римо-католицизм перейшла частина колишніх уніатів) і 468 євреїв. До 1885 року чисельність населення збільшилася до 1612 осіб[2].

Розподіл населення Нарви за мовою згідно з переписом 1897 року[5]:

У 1921 році у місті мешкали 963 особи (174 доми), у 1931 році — 1301. Під час другої світової війни місцеві євреї були вивезені та страчені німецькою окупаційною владою. У 1961 році мешкало 1200 осіб[2].

Згідно з переписом 2011 року населення села становило 1436 осіб[6].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Православна церква існувала у містечку вже на початку XVI століття. У 1528 році побудований католицький костел. На початку XVII століття князь Федір Мосальський заснував у пущі монастир Вознесіння Господнього, який існував ще у другій половині XVIII століття. Близько 1800 року парафія Піднесення Чесного Хреста (разом з філіальною церквою в Тиневичах Великих) нараховувала 1555 прихожан. У 1881—1885 роках побудовано сучасну дерев'яну парафіяльну церкву. На початку XX століття на території парафії діяли 6 шкіл з 119 учнями, а у самій Нарві — церковно-парафіяльна школа (80 учнів) і школа Міністерства просвіти (133 учнів). У 1907 році парафія Нарви нараховувала близько 3,6 тис. прихожан, які проживали в Нарві і селах Тиневичі Великі, Качали, Брушківщина, Храбустівка, Цімохи, Гайдуковщина, Скаришево, Рогози-Іванки, Маківка, Лопухівка, Ванево, Одринки, Городовщина, Заболоття, Доратинка. У 1930 році кількість парафіян становила 2586 осіб. Церква в Тиневичах Великих сьогодні є центром окремої парафії. У 1979 році парафія Нарви нараховувала 1301 прихожанина[2].

Крім парафіяльної церкви, яка у 1990 році була сильно пошкоджена внаслідок пожежі, у Нарві існує ще цвинтарна дерев'яна каплиця Казанської Божої Матері, збудована у 1726 році[2].

• 
  Православна церква Воздвиження Хреста Господнього
• 
  Церква Казанської ікони Божої Матері на новому православному кладовищі
• 
  Каплиця Казанської ікони Божої Матері на старому православному кладовищі
• 
  Костел Святого Станіслава
• 
  Дзвіниця костелу

• Наров // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. (рос.)

• Нарев, город Гродненской губернии // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
• Narew // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 909. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нарва (село)

• Сторінка села Нарви на сайті гміни (пол.)