Населення Чехії

Населення Чехії. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,644 млн осіб (85-те місце у світі)[1]. Чисельність чехів стабілізувалась і незначно збільшується, народжуваність 2015 року становила 9,63 ‰ (202-ге місце у світі), смертність — 10,34 ‰ (37-ме місце у світі), природний приріст — 0,16 % (185-те місце у світі) .

Населення Чехії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 10,735 млн осіб
Густота 133,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,33 ‰
Природний рух
Природний приріст ▼0,07 %
Народжуваність 9,55 ‰
Фертильність 1,44 дітей на 1 жінку
Смертність 10,50 ‰
Смертність немовлят 2,63 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 15 %
 • 15–64 років 66,99 %
 • старіші за 65 років 18,01 %
Середня тривалість життя 79,0 року
 • чоловіків 75,5 року
 • жінок 81,62 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,7 чол./жін.
Етнічні групи
Нація чехи
Найбільший етнос чехи
Нацменшини моравці, словаки
Мови
Офіційна чеська
Також у побуті словацька

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Чехії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,63 ‰ (202-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (205-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 86,3 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Чехії 2015 року становила 10,34 ‰ (37-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,16 % (185-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Чехії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Чехії становить 41,7 року (34-те місце у світі): для чоловіків — 40,4, для жінок — 43 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,48 року (55-те місце у світі), для чоловіків — 75,5 року, для жінок — 81,62 року[1].

Вікова структура населення Чехії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 15 % (819 864 чоловіка, 776 639 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 10,23 % (559 108 чоловіків, 529 598 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 43,7 % (2 387 303 чоловіка, 2 264 774 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,06 % (673 060 чоловіків, 717 296 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,01 % (791 823 чоловіка, 1 125 377 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,4; коефіцієнт розлучуваності — 2,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 66 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31,4 року, жінки — 28,7 року, загалом — 30 років (дані за 2014 рік)[3].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 136,5 особи/км² (88-ме місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з більшою густотою в північних і східних регіонах.

Історична динаміка населення регіонів Чехії (тис. осіб)[4]

Урбанізація

Чехія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 73 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,35 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Прага (столиця) — 1,314 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,33 ‰ (43-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Серед іммігрантів найчисленнішими в Чехії є українці, яких станом на 30 вересня 2010 року проживало в країні 126 521 особа. Проживає також значна кількість словаків (71 676) та в'єтнамців (60 605).

Біженці й вимушені переселенці

У країні перебуває 1,5 тис. осіб без громадянства[1].

Чехія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
чехи
  
 64.3%
моравці
  
 5%
словаки
  
 1.4%
інші
  
 29.3%

Головні етноси країни: чехи — 64,3 %, моравці — 5 %, словаки — 1,4 %, інші — 29,3 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

За результатами перепису 2011 року іноземців в державі налічувалося 436 116 осіб, серед яких найбільш чисельними були українці (132 481), словаки (75 210), в'єтнамці (61 102), росіяни (29 976), поляки (19 790 ), німці (14 156) та молдовани (10 315)[6].

Українська діаспора

У Чехії на 30 вересня 2010 року проживало 126,5 тис. українців.

Мови
Мови Чехії (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
чеська
  
 95.4%
словацька
  
 1.6%
інші
  
 3%

Офіційна мова[7]: чеська — розмовляє 95,4 % населення країни. Інші поширені мови: словацька — 1,6 %, інші мови — 3 % (згідно з переписом 2011 року)[8]. Чехія, як член Ради Європи, 9 листопада 2000 року підписала і ратифікувала 14 листопада 2006 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 2007 року). Регіональними мовами визнані: словацька, польська (у Фридек-Містеку і Карвині Моравії-Сілезії, німецька, циганська[9].

Релігії
Релігії в Чехії (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 10.4%
протестанти
  
 1.1%
агностики
  
 54%
атеїсти
  
 34.5%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 10,4 %, протестантизм (чеські брати, гусити) — 1,1 %, не визначились — 54 %, не сповідують жодної — 34,5 % (станом на 2011 рік)[1]. Чехія є однією з найменш релігійних країн світу, за опитуванням 2010 року лише 16 % опитаних чехів задекларували віру у Бога, що є найнижчим показником серед усіх держав Європейського союзу[10][11].

Релігійна динаміка населення Чехії у 1991—2011 роках
Рік Римо-католицька
церква		 Чехословацька гуситська
церква		 Євангелістська церква Віруючі без вказання
конфесії		 Не віруючі Релігійні переконання
не вказані
1991402138539,0%1780361,7%2039962,0%411286439,9%166561716,2%
2001274078026,8%991031,0%1172121,1%603999159,0%9019818,8%
2011108389910,3%392760,4%519360,5%7076496,7%361280434,2%477432345,2%

Освіта

Рівень письменності 2012 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 4,3 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (106-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,71 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 7,4 % від ВВП країни (63-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,63 ‰ (216-те місце у світі); хлопчиків — 2,76 ‰, дівчаток — 2,49 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (79-те місце у світі)[1].

Чехія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2013 року було зареєстровано 3,4 тис. хворих на СНІД (111-те місце у світі), це 0,05 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (120-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (121-ше місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,1 % (21-ше місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,2 %, загалом по країні — 99,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 1,7 км³ на рік, або 164,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 56 % — на промислові, 2 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 49,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 22,5 %; частка осіб похилого віку — 27 %, або 3,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 8,6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 1,5 %, верхній дециль — 29,1 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 8,654 млн унікальних інтернет-користувачів (49-те місце у світі), що становило 81,3 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,479 млн осіб (74-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 2,6 %; промисловість і будівництво — 37,4 %; сфера послуг — 60 % (2012)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,5 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (75-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 15,9 %, серед юнаків — 15 %, серед дівчат — 17,1 % (57-ме місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, транзитна країна для наркотрафіку латиноамериканського кокаїну до Західної Європи; значний виробник синтетичних наркотиків для внутрішнього споживання; важливий центр відмивання грошей і організованої злочинності; значне споживання екстазі (дані за 2008 рік)[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Чехії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[12][13].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,7 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Чехії
Рік Населення Зміна
1950 8 930 000 —
1955 9 270 000 +3.8%
1960 9 490 000 +2.4%
1965 9 779 000 +3.0%
1970 9 800 000 +0.2%
1975 10 059 000 +2.6%
1980 10 283 000 +2.2%
1985 10 337 000 +0.5%
1990 10 363 000 +0.3%
1995 10 331 000 −0.3%
2000 10 273 000 −0.6%
2005 10 236 000 −0.4%
2010 10 517 000 +2.7%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[14].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. The Czech Republic : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
  4. (чеськ.) Історична динаміка населення регіонів Чехії.
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. (чеськ.) Obyvatelstvo podle národnosti podle krajů. Архівовано 31 січня 2012 у Wayback Machine.
  7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  8. (англ.) Czech Republic Demographics Profile 2013.
  9. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  10. (англ.) Population by religious belief and by municipality size groups preliminary results by place of permanent residence.
  11. (англ.) Eurobarometer Poll 2010.
  12. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  13. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  14. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.