Начиння

Начи́ння — загальна назва знарядь праці, інструментів, всеможливих побутових речей, посуду, столових приборів[1][2]. У цьому значенні також вживалося слово «наряддя»[3].

Хатнє начиння в хаті із села Хрещатик Черкаського району Черкаської області. Музей у Пирогові.
Хатнє начиння садиби з Волинського Полісся. Музей у Пирогові.
Камінне начиння (гак для казана, шуфлі, ґрати, екран, відро для вугілля) та грілка-жаровня

Хатнє начиння

Хатнє начиння — різні речі хатнього вжитку[1], побутові товари. В цьому значенні близько до таких понять, як «хатній скарб», «збіжжя»[4][5]. До начиння належать посуд, столові прибори[1] (кухонне начиння), прилади для до догляду за хатою (віник, щітки), одягом (праски, рублі, праники). До пічного начиння відносять коцюбу, кочергу, хлібну лопату, чаплію, рогач, помело, совок і ємність для золи.

Ремісниче начиння

Начинням називали й інструмент, реманент, у ширшому сенсі — сукупність деталей приладів, машин[1][2]. Зокрема, «начиння» — стара українська назва ремізки, пристрою для розсування ниток основи в ткацькому верстаті[2].

Церковне начиння

Церковне начиння — розмовна назва (правильніше «церковні речі», «святі речі», «церковний посуд», «священний посуд») предметів та посуду, необхідні для проведення богослужінь. До нього відносять: євхаристійний посуд, предмети архиєрейського богослужіння, знаряддя для здійснення треб, богослужбові книги, дзвони, світильники (лампади, панікадила), хрести, ікони, хоругви тощо[6].

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.