Некрополь Миколаєва
Миколаївський некрополь (старий цвинтар, старе кладовище, рос. старое кладбище) — цвинтар, розташований на околиці Миколаєва на березі річки Інгул.
Некрополь Миколаєва | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
Інформація про цвинтар | |||||||
46°58′01″ пн. ш. 32°02′02″ сх. д. | |||||||
Країна | Україна | ||||||
Розташування |
Миколаїв Миколаїв | ||||||
Відкрито | 1795 (вперше згадано:1795) | ||||||
Тип | закрите | ||||||
Склад | церква Всіх Святих | ||||||
Площа | 32,7 гектар | ||||||
Кількість поховань | 350—400 тис. | ||||||
Адреса: м. Миколаїв, вулиця Степова, 35 | |||||||
| |||||||
Некрополь Миколаєва Некрополь Миколаєва (Миколаївська область) | |||||||
Частини некрополя
Цвинтрар розташований за адресою вулиця Степова, 35. Церква — двопрестольна: в ім'я всіх святих і в ім'я святого апостола Іоанна Богослова.
Некрополь складається з кількох частин. Найбільша частина — православна ділянка цвинтаря, на якій ховали також католиків та протестантів. На північ від нього розташоване старообрядницька, а на півдні — єврейська, караїмська та магометанська ділянки. У 1969 році на території некрополя був відкритий воїнський меморіал радянських воїнів.
Історія
Миколаївський некрополь вперше згадується в кінці XVIII століття, карта 1795 року має мітку про міське кладовище.[1]
Церкву всіх святих на цвинтарі споруджено у 1807—1808 роках. 1858 року на кошти колишнього церковного старости купця I гільдії К. Н. Соболєва була перебудована та розширена.
1876 року обнесено чавунною огорожею стараннями купця I гільдії та громадського діяча І. П. Бартенєва і за сприяння колишнього головного командира Чорноморського флоту та портів генерал-ад'ютанта Миколи Аркаса. У тому ж році на кошти Аркаса у церковній огорожі була споруджена двоповерхова каплиця для відспівування покійних.
У радянський час виникла хибна практика — у старовинних могилах хоронили новоспочилих. Пам'ятник залишали старий, на нього кріпили дошку з новим іменем.
14.01.1972 року Миколаївський міськвиконком ухвалив рішення № 57 про закриття кладовища. Представники радянської влади планували перетворити його територію у сквер. З кладовища зняли охорону. Віттоді головною загрозою для існування некрополя є вандалізм, осквернення могил та їх розграбування. Безкарно вивозились на продаж надгробні пам'ятники та металеві огорожі. До 1917 року прикрашало близько 500 статуй у вигляді янголів, на початку 90-х років XX століття їх вже було 312, а зараз залишилося тільки 22.
Поховані
У некрополі Миколаєва поховано багато відомих та заслужених осіб, зокрема, науковці, які увійшли до енциклопедій світу, 33 адмірали російського флоту.[2]
За оцінками старшого наукового співробітника Миколаївського обласного краєзнавчого музею, організатора товариства «Кронос», мета діяльності якого — порятунок Миколаївського некрополя Т. М. Губської тут покояться орієнтовно 350—400 тис. чоловік.
Серед, похованих:
- Аркас Захарій Андрійович (1793–1866) — генерал-лейтенант, археолог, історик
- Аркас Микола Андрійович (1816—1881) — генерал-ад'ютант, адмірал, Головний командир Чорноморського флоту і портів і військовий губернатор Миколаєва
- Аркас Микола Миколайович (старший) (1853—1909) — український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик
- Афонін Матвій Іванович (1739—1810) — російський ботанік, перший російський професор натуральної історії
- Богданович Петро Григорович (1763—1834) — дійсний статський радник, член контори Головного командира Чорноморського флоту, учасник російсько-турецьких воєн, заступник командира Полтавського полку, тесть М. А. Аркаса, дід М. М. Аркаса (старшого)
- Большаков Сергій Петрович (1918—1960) — Герой Радянського Союзу
- Йоганн Християн Даль (1764—1821) — головний лікар Чорноморського флоту і портів, статський радник. Батько В. І. Даля
- Даль Карл Іванович (бл. 1803—1828) — лейтенант російського флоту, астроном, брат В. І. Даля
- Захар'їн Петро Михайлович (1744—1799) — російський письменник, поет
- Казарський Олександр Іванович (1798—1833) — російський військовий моряк, герой російсько-турецької війни 1828—1829 років, капітан I рангу
- Каразін Василь Назарович (1773—1842) — український вчений, винахідник, громадський діяч, засновник Харківського університету
- Карпенко Іван Трофимович (1916—1970) — Герой Радянського Союзу
- Ліванов Михайло Григорович (1751 — бл. 1800) — професор землеробства
- Пантусов Микола Миколайович (1849—1909) — сходознавець широкого профілю, археолог, історик, лінгвіст, нумізмат, етнограф
- Полещиков Микола Іванович (1910—1944) — Герой Радянського Союзу
- Рюмін Володимир Володимирович (1874—1937) — інженер, педагог, літератор
- Фалєєв Михайло Леонтійович (1730—1792) — купець, містобудівник, перший громадянин міста Миколаєва
Примітки
- «Николаевский некрополь» — царство мертвых, находящееся под угрозой уничтожения // Nikolaev-City. 22.03.2015 (рос.)
- Павленко, Ірина (23.01.2017). Чого варто боятися відвідувачам, а також похованим Миколаївського некрополя, або що таке перепоховання по-миколаївськи? (Інструкція від Тетяни Губської). Миколаївська правда. Процитовано 10.05.2017.
Література
- Т. Н. Губская. Город мраморных ангелов: Очерки. — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2012. — 376 с.: илл. ISBN 978-617-576-021-5
Посилання
- Сайт громадської організації «Кронос»
- Губернський Тиждень: «Місто мармурових янголів» (презентація книги Т. Губської)
- Длінна, Тетяна (07.05.2015). Як врятувати сакральну пам'ятку – Миколаївський некрополь?. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 10.05.2017.
- Т. Губская. «Город мраморных ангелов». Ранние могилы некрополя (рос.)
- Міський некрополь на gubskaya.org.ua
- Міський некрополь на dag.com.ua
- Міський некрополь на kinder.mksat.net