Нестеров (Калінінградська область)

Нестеров (рос. Нестеров) до 1938 року Шталлупьонен (нім. Stalluponen, пол. Stolupiany, лит. Stalupenai), у 1938-1946 роках Ебенроде (нім. Ebenrode) місто Нестеровського району, Калінінградської області Росії. Входить до складу Нестеровського міського поселення.

місто Нестеров
рос. Нестеров
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Калінінградська область
Муніципальний район Нестеровський район
Поселення Нестеровського міського поселення
Код ЗКАТУ: 27224501000[1]
Код ЗКТМО: 27624101001
Основні дані
Час заснування 1539
Населення 4333 особи (2015 рік)
Площа 8 км²
Поштові індекси 238010
Телефонний код +7 40144
Географічні координати: 54°38′00″ пн. ш. 22°34′00″ сх. д.
Часовий пояс UTC+2
Вебсторінка admnesterov.ru
Мапа

Нестеров


Нестеров


 Нестеров у Вікісховищі

Населення — 4333 особи (2015 рік).

Розташований неподалік від кордону з Литвою, на віддалі 140 км від Калінінграда. Залізничний прикордонний перехід з Литвою.

Історія

У давнину на місці Нестерова існувало прусське поселення з особливо шанованим жертовним каменем. Існує інформація із 1730 року про литовців, які здійснюють на Вознесіння паломництво до цього прусського жертовника.

З утворенням герцогства Прусського в цих місцях починається освоєння земель, покритих незайманим лісом. У колонізації брали активну участь литовці, які оселялись в районі міста.

Місто було засновано як поселення з правом ринкової торгівлі Шталлупьонен (Stalluponen) в 1539 році. 1585 року в ньому була побудована перша дерев'яна кірха. У 1665 році Шталлупьонен отримав право на проведення торгових ярмарків, що послужило поштовхом його економічному зростанню. У 1719 році сталась велика пожежа, у результаті якої згоріло багато будинків, у тому числі, дерев'яна кірха, будинок місцевого пастора і школа. 1726 року було побудована кам'яну кірху, замість згорілої. В 1722 році Шталлупьонен отримав міські права.

Під час Семирічної війни з 1757 року, коли він був зайнятий російськими військами, і по 1761 рік, керувався російською адміністрацією.

З метою захисту кордонів в Шталлупьонені 1780 року був розміщений військовий гарнізон (до 1918 року в місті перебували три ескадрони легкої кавалерії).

У 1782 році в місті проживало 2357 осіб. З 1818 року місто стало центром району Шталлупьонен. У 1860 році через місто пройшла залізнична лінія Кенігсберг — Ейдкунен (нині селище Чернишевське).

Під час Першої світової війни 17 серпня 1914 року біля міста відбувся Бій біля Сталлупенена — перший бій російській армії в ході Східно-Прусської операції проти військ німецької армії на Східному фронті. Попри 5-ти кратній перевазі в силах (84 000 російських військовиків проти 16 000 німецьких), російська армія зазнала поразки, проте продовжила подальший наступ, а німецькі війська відступили до Гумбіннена. З осені 1914 року по лютий 1915 року місто було окуповане російськими військами.

У 1938 році Шталлупьонен перейменовано в Ебенроде (Ebenrode). У цей час у східній Німеччині змінено багато назв слов'янського і литовсько-прусського походження. Під час Другої світової війни під Ебенроде знаходився табір військовополонених офлагах-52 (1D), де за різними оцінками загинуло від 5 до 8 тисяч радянських солдатів.

Восени 1944 року Ебенроде був узятий радянськими військами. За результатами Другої світової війни місто увійшло до складу СРСР.

В 1946 році Ебенроде було перейменовано на Нестеров на честь Героя Радянського Союзу полковника С. К. Нестерова, який загинув в боях за місто. У 90-х роках після оформлення кордону з Литвою у місті був організований пункт прикордонного та митного контролю залізничного транспорту. В даний час планується перенесення пункту прикордонного і митного контролю в селище Чернишевське.

Етимологія

Назва «Шталлупьонен» має прусське походження і означає «місце (село, селище, камінь) біля води».

В літературі

В історичній повісті Олексія Дмитровича Добка «Три тополі» (1993)[2] сержант з «СМЕРШ» Петро Колос розповідає військовослужбовцю Миколі Дужці про те, як службою спецпідрозділу «СМЕРШ» ІІІ Білоруського фронту було вивезено із концтабору міста 10 тисяч ні в чому не винних полонянок, з яких 70 % становили українки, решта білоруски і полячки, яких сюди етапували для фільтрації з різних таборів, де вони були на примусових роботах. Їх усіх у прилеглому лісі стратили протягом п'яти днів.[3][4]

Примітки


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.