Новомиколаївка (Запорізький район)

Селище міського типу Новомиколаївка розташоване у північно-східній частині Запорізької області та розташоване на правому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Мар'янівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Кам'янка, на протилежному березі — село Михайлівське. Через селище проходять автошлях територіального значення Т 0408 та національного значення Н15.

Відстань до Запоріжжя — 66 км (автошляхом Н15), до Вільнянська — 38 км. До найближчої залізничної станції Гайчур — 30 км.

Клімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів, з малосніжною зимою та спекотним літом. Середньорічні температури: літня +22,8 °C, зимова — 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів.

Пам'ятник у центрі селища на честь Скрипки І. І., який проробив на цьому тракторі 39 років

Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки або Нові Кочережки. 1790 рік — це дата заснування як село Кочережки. Така назва існувала до 1812 року (за іншими даними до 1813 року) коли Кочережки перейменовано в Новомиколаївку.

У грудні 1812 року на день Святого Миколая освячували новозбудовану церкву, і село перейменували на Новомиколаївку. Територіально вона належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

До середини 1880-х років XIX століття селище нараховував вже більше 360 дворів, у яких проживало 2390 осіб. У поселенні працювали крамниці, яких було аж п'ять, а також кілька шинків. У 1888 році була відкрита земська однокласна початкова школа в приміщенні церковної сторожки[3].

У 1899 році в селі налічувалося 551 дворів, де проживало 3427 осіб. Напередодні Першої світової війни в Новомиколаївці налічувалося вже 578 дворів та мешкало 3128 осіб. У Новомиколаївці діяли два парові млини, олійниця, бондарня, столярна майстерня, працювали поштово-телеграфне відділення та телефонна станція. Крім того, на початку XX століття тут відкрили дві земські та дві церковно-парафіяльні школи. У 1903 році на кошти земства було побудоване нове приміщення школи. Нині тут знаходиться та діє «Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат».

У Новомиколаївці наприкінці XIX століття етнографом та фольклористом Яковом Новицьким виявлена ​​одна з копій листа запорозьких козаків турецькому султану.

На початку січня 1918 року в селі була встановлена ​​радянська влада. Органи радянської влади приступили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення хліба у селян і відправленні його в промислові центри країни. У середині квітня 1918 року Новомиколаївку зайняли німецько-австрійські війська. Проте радянська влада не довго затрималась, почався наступ денікінців. У середині липня 1919 року частині 14-ї радянської армії були вибиті з Новомиколаївки. 31 грудня 1919 року частині 41-ї і 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував Ієронім Уборевич, вибили білогвардійців з Новомиколаївки. На початку серпня 1920 року війська Врангеля захопили село. Воно кілька разів переходило з рук в руки. Бої тривали до жовтня. В кінці місяця частини 46-ї дивізії 13-ї армії РСЧА захопили Новомиколаївку.

У 1923 році Новомиколаївка стала центром району Запорізької округи. Тут побудували лікарню на 20 ліжок, де працювали лікар, два фельдшери і акушерка, та аптеку, а також чотири початкові школи і одну спецшколу. У 1926 році в селі проживало 5 тис. осіб. Був створений у 1929 році на базі профшколи зоотехнікум, де 15 викладачів навчали 254 учнів.

З 1937 року в селі діяли електростанція, маслозавод, ремонтні майстерні, великий млин. У 1939 році був побудований стадіон, де проводилися районні спортивні змагання. Виходила районна газета «Прапор комунізму». У 1939—1940-му навчальному році працювали середня, вечірня школа сільської молоді, дві початкові школи, у яких навчалося 685 учнів. У 1935 р відкрили районний будинок культури з стаціонарної кіноустановкою.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 96 жителів селища[4].

4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Новомиколаївку. 18 вересня 1943 року частині 216-ї стрілецької дивізії 54-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського вибили частини Вермахту та захопили Новомиколаївку.

Автостанція в смт Новомиколаївка

У 1957 році надано статус селище міського типу. Однак у 1962 році територія району увійшла до складу сусідніх Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів. У 1967 році Новомиколаївський район з центром в селищі Новомиколаївка знову став окремою самостійною територією. У 1969 році відкрилася музична школа з класами: фортепіано, баяна і народних інструментів, де навчалося 55 дітей. Побудовано новий районний будинок культури з залом на 600 місць та сільський клуб із залом на 200 місць. При будинку культури було відкрито філію Запорізького музично-драматичного театру імені Щорса.

19 травня 2016 року, на підставі розпорядження № 275 голови Запорізької обласної державної адміністрації, перейменовані об'єкти топоніміки смт Новомиколаївка:[5]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Новомиколаївського району, селище міського типу увійшло до складу Запорізького району[6].

В селищі Новомиколаївка житловий фонд складає 42 багатоповерхових житлових будинків. Більшість будинків збудовано 20-50 років тому. Житлова площа обладнана водопроводом становить 49,1 тис. м²,каналізацією — 48,7 тис. м², опаленням — 53,4 тис. м², газом — 361,1 тис. м².

Централізоване водопостачання селища Новомиколаївка здійснює КП «Водоканал» м. Запоріжжя. На території селища розташована одна насосна станція. Водовідведення в селищі Новомиколаївка здійснюється через центральну каналізаційну систему. На території селища розташовані: одна каналізаційна насосна станція, одна очисна споруда. Протяжність каналізаційної системи: всього — 16,04 км, з них самоточної — 10,04 км, напірної — 6,0 км.

У 2000 році до Новомиколаївки був проведений природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. На території селища розташована одна центральна котельня, яка опалює: житлові будинки, школи, дитячі садки, лікарню, установи. Вид палива — паливні брикети та газ, кількість котлів — 2, протяжність мережі — 11,8 км, з них аварійні — 3 км.

• ПрАТ «Новомиколаївський молокозавод» (переробка молочної продукції);
• ТОВ «Запорожець» (переробка сільськогосподарської продукції);
• ПП «ТАЛВВ» (вирощування зернових та технічних культур);
• ТОВ «Терра» (вирощування зернових та технічних культур);
• КП «Новомиколаївська комунальна друкарня»;
• ТОВ «Маяк»;
• ПП «Дельта».

• Дошкільні заклади:
  • Новомиколаївська об'єднана установа комбінованого типу ясла-сад № 1 «Пролісок»;
  • Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад № 2 «Барвінок»;
  • Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад № 3 «Теремок».
• Навчальні заклади:
  • Новомиколаївська СЗОШ № 1 (422 учнів)[7];
  • Новомиколаївська ЗОШ № 2 (23 учні)[8];
  • Новомиколаївська школа-інтернат для дітей з важкими вадами мовлення (229 учнів);
  • Новомиколаївський Комунальний заклад «Дитячо-юнацьких клуб фізичної підготовки» (18 груп, 345 учнів);
  • Новомиколаївська школа естетичного виховання;
  • Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат;
  • Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа»;
  • Центр дитячої та юнацької творчості;
• Медичні установи:
  • Новомиколаївська лікарня (105 ліжок);
  • Новомиколаївський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Заклади культури:
  • Новомиколаївський КПК;
  • Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля»;
  • Новомиколаївський історико-краєзнавчий музей;
  • Комунальний заклад «Централізована бібліотечна система».

• Бокій Нінель Михайлівна — український археолог та історик. Народилася 1937 року у Новомиколаївці.
• Вишняк Михайло Якович — український поет, критик, публіцист, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, член НСПУ.
• Клевчук Іван В'ячеславович (1992—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Фокін Вітольд Павлович — прем'єр-міністр України (у 1991—1992 рр.), уродженець Новомиколаївки.
• Щербак Іван Петрович (1910—1990) — український історик, лауреат Шевченкіської премії.

• Свято-Миколаївська Російська Православна церква, Новомиколаївського благочиння.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

• О. Г. Бажан. Новомиколаївка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 476. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Новомиколаївка — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
• Новомиколаївська селищна рада
• Запорізька обласна державна адміністрація
• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Новомиколаївська селищна рада
• Банк даних Державної служби статистики України
• Cities & towns of Ukraine (англ.) (укр.)