Носферату. Симфонія жаху

Томас Гаттер (Густав фон Вангенгайм), агент з нерухомості, дізнається від Кнока (Александр Ґранах), що граф Орлок (Макс Шрек) бажає придбати будинок у Вісборзі. Попрощавшись зі своєю дружиною Елен (Грета Шредер), Гаттер вирушає в далеку Трансільванію. В Румунії він стикається з дивними страхами місцевих жителів, проте ставиться до них як до порожніх забобонів.

Кучер відмовляється везти Гаттер до замку та висаджує його на перевалі, де «починається земля привидів». Тут його зустрічає присланий із замку екіпаж, який везе його далі з неймовірною швидкістю. У замку Гаттера зустрічає моторошний господар, який обличчям та звичками більше схожий на щура, ніж на людину. Вони підписують документи, і Орлок показує Гаттеру його спальню. Граф також звертає увагу на медальйон з портретом Елен — він явно вражений її красою. Вночі Орлок, наче в трансі, нападає на Гаттера та кусає його. Вдень Гаттер спускається в підвал та знаходить Орлока в труні. Тієї ж ночі він бачить з вікна, як Орлок, проявляючи неймовірну силу і вправність, поодинці вантажить на віз кілька трун та кудись їде. Гаттерові вдається втекти.

Елен, що залишилася у Вісборзі, відчуває, що коханий в біді, вона впадає в стан лунатизму і якимось чином стає мисленно пов'язаною з чоловіком, а через нього — з Орлоком. У цей час Кнок божеволіє і потрапляє в психіатричну лікарню, звідки невдовзі втікає, влаштовує в місті переполох та кричить про те, що наближається якийсь Хазяїн.

Орлок проникає на судно, що йде в Вісборг, заховавшись в один з ящиків. Ночами він встає з труни й нападає на моряків. До приходу судна в Вісборг живих членів команди на ньому вже не залишається. У Вісборзі вампір сходить з корабля та поселяється в придбаному ним будинку, що знаходиться навпроти будинку Томаса та Елен. Томас повертається до Елен, не тямлячи себе від щастя.

Незабаром на Вісборг навалюється ціла хвиля смертей. Вулицею несуть безліч трун. Елен дізнається про історію Томаса та читає привезену ним книгу про вампірів. Вона вирішує ризикнути власним життям: у книзі сказано, що жінка може напоїти вампіра кров'ю до такої міри, що він не помітить сходу сонця. Вона заманює до себе Орлока, який давно на неї задивляється, і дозволяє йому пити її кров. Вампір засинає і не встигає сховатися в своєму підвалі до світанку — він зникає під пекучими променями сонця, що сходить.

• Макс Шрек — Граф Орлок (у книзі Дракула)
• Густав фон Вангенгайм — Гаттер (у книзі Джонатан Гаркер)
• Грета Шрьодер — Елен Гаттер'' (у книзі Міна Гаркер)
• Александр Ґранах — Кнок (у книзі Ренфілд)
• Георг Шнель — Містер Хардінг (у книзі Артур Холмвуд)
• Руч Ландшофф — Анні Хардінг (у книзі Люсі Вестенра)
• Джон Готовт — Професор Бульвер (у книзі Абрахам Ван Гельсінг)
• Густав Ботц — Доктор Сіверс (у книзі Доктор Сьюард)
• Макс Немец — Капітан «Емпузи»

Фільм «Носферату» має багато спільного з романом Брема Стокера «Дракула». Збереглися основні персонажі Джонатан, Міна Харкер, граф Дракула та деякі інші, але у фільмі вони перейменовані (зараз існують версії «Носферату», де імена персонажів такі ж, як в «Дракулі»). Дія роману відбувалося в Англії в 1890-ті роки, у фільмі події було перенесено в Німеччину 1838 року.

На відміну від Дракули Орлок не перетворює своїх жертв у вампірів, він їх убиває, примушуючи городян вважати, що на них напала чума. Крім того Орлок мусить спати вдень, інакше сонячне світло його вб'є. Кінець фільму істотно відрізняється від фіналу книги. Граф помирає від сонячного світла, а за книгою йому в серце встромляють мисливський ніж. Ще одна відмінність від оригінального Дракули в тому, що Носферату відображається в дзеркалі — це видно у фінальній сцені.

Назва міста Вісборг у фільмі є своєрідним поєднанням назв двох міст, Вісмара та Любека[2]. Частину фільму, що зображає Трансільванію, було знято в Словаччині.[3]

Після того, як фільм вийшов на екрани, вдова Брема Стокера Флоренс Стокер через суд домоглася знищення всіх копій фільму. Компанія Prana Film, випустивши фільм, таким чином стала банкрутом, і «Носферату» залишився першим та останнім фільмом компанії. Але до судового рішення фільм вже розійшовся у всьому світі та залишилися поодинокі копії плівки. Зараз у багатьох країнах фільм вийшов на відеоносіях. Є версія фільму, в якій різні сцени розфарбовані в різні кольори для додання фільму виразнішої атмосфери. Вважається, що єдина повна, оригінальна копія фільму є у німецького колекціонера фільмів з Максом Шреком Ганса Геутенбруга.[4]

Американські прокатники при перевипуску фільму відновили в англомовних титрах (з мінімальними відхиленнями) імена основних персонажів роману Стокера. У французькій сінематеці знайдено кілька копій фільму з німецькими та французькими титрами, зокрема французька копія 1922 року з колірним тонуванням окремих епізодів. 1995 року Фонд Фрідріха Вільгельма Мурнау за результатами аналізу всіх збережених копій фільму відновив «Носферату» у варіанті, максимально близькому до авторського. Цей монтаж був виданий на DVD у листопаді 2007 року у супроводі музики, спеціально написаної для прем'єри фільму 1922 року Гансом Ердманом.

• Всупереч поширеній думці, «Носферату» не означає «вампір», «безсмертний» чи щось подібне. Слово, походить від грец. νοσοφορος, і первинно означало «переносити хворобу».[11] Це могло вплинути на легенду про те, що вампіри є переносниками різних захворювань.
• З 94 хвилин екранного часу власне Носферату приділено лише 9[10].
• Мурнау вважав, що в реальному житті Макс Шрек настільки потворний, що загалом можна обійтися і без гримера: достатньо приробити ікла та гострі вуха. Однак ця легенда не відповідає дійсності — при простому порівнянні фотографії актора та кадру з фільму великим планом видно, що йому наліпили ніс з горбинкою, вставили «щурячі» зуби й підмалювали очі.
• Фільм входить до списку 250 найкращих фільмів за версією сайту IMDB[12].
• Фільм є третьою за рахунком екранізацією роману Брема Стокера, але першою, що зберігся.
• Фільм зайняв двадцять перше місце в списку журналу Empire «100 найкращих фільмів світового кінематографа», складеному 2010 року.[13]

• 4 березня 1922 — Німеччина (в Берліні)
• 3 червня 1929 — США
• 30 липня 1970 — Швеція
• 11 вересня 1987 — Фінляндія (Фестиваль в Гельсінкі)
• 1993 — Фінляндія (вихід на відео)
• 4 листопада 2005 — Фінляндія (Фестиваль фільмів жахів, відреставрована версія 1994)
• 27 лютого 2006 — Мексика
• 17 лютого 2008 — Норвегія (Прем'єра на ТБ)

• Носферату — привид ночі
• Тінь вампіра (фільм)
• Дракула
• Брем Стокер

• Носферату: Симфонія жаху на сайті IMDb (англ.)
• 64-хвилинна чорно-біла версія фільму
• 93-хвилинна тонована версія фільму
• Nosferatu — зібрання фотоматеріалів та рецензій на фільм
• Nosferatumovie.com (англ.)