Висічка

Ви́січка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване на північному заході району над річкою Нічлава.

село Висічка
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Борщівська міська громада
Облікова картка Висічка 
Основні дані
Населення ▼ 554 (2014)
Територія 2.380 км²
Густота населення 246.22 осіб/км²
Поштовий індекс 48764
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°47′31″ пн. ш. 25°59′33″ сх. д.
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру		 5 км
Найближча залізнична станція Борщів
Відстань до
залізничної станції		 7 км
Місцева влада
Адреса ради 4876, с.Висічка
Сільський голова Чомко Володимир Миколайович[1]
Карта
Висічка
Висічка
Мапа

 Висічка у Вікісховищі

Поштове відділення — Стрілківське. Було центром сільради.

Населення — 554 особи (2014).

Назва

Назва походить, імовірно, від слова "січа" (битва). За іншою версією, від того, що фортеця стояла "на висіченому в скалі місці".

Географія

Село розташоване на відстані 374 км від Києва, 89 км — від обласного центру міста Тернополя та 3 км від міста Борщів.

Через село проліг автошлях Борщів–Заліщики.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Висічка розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Висічки
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C −0,9 0,7 6,0 14,5 20,3 23,3 24,4 23,9 19,8 13,7 6,4 1,4
Середня температура, °C −4,3 −2,7 1,9 9,2 14,7 17,9 19,1 18,4 14,5 9,3 3,2 −1,5
Середній мінімум, °C −7,7 −6,1 −2,1 3,9 9,1 12,5 13,9 13,0 9,3 4,3 0,1 −4,4
Норма опадів, мм 32 31 32 52 73 98 97 63 53 35 35 37
Джерело: http://en.climate-data.org/location/264871/

Історія

Археологічні пам'ятки

На місці Висічки знайдено сліди давньоруського городища. За переказами поселення-фортецю часів Київської Русі на території нинішнього села знищили татари у 13 столітті.

Період Речі Посполитої

Перша письмова згадка – 1552 рік.

У 17 столітті збудовано замок у вигляді неправильного чотирикутника, кожен наріжник якого був увінчаний вежею; з північного боку – в’їзна брама.

1672 Висічку і замок захопили турки. 1675 тут із залогою перебував Собєський Ян.

Наприкінці 17 століття замок занепав.

Австрійський період

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році, коли Поділля перейшло під владу Австрії, Висічкою володіли Андрій, а згодом Костянтин Шимановські.

Приблизно у 1800 р. власником місцевого маєтку і твердині стала родина Чарковських. Вони частково розібрали замок.

1820 село належало М. Голейовській-Чарковській.

На початку 1830-х рр. за її наказом реконструйовано старовинний будинок, що примикав до південно-західної вежі замку, і збудувано розкішний палац. До будівлі приєднали вцілілі стіни фортеці, вежу і глибокі двоповерхові підземелля, висічені у скелі пагорба.

1880 року у поміщицькій власності було: орної землі – 237 морґів, луків і городів – 19, пасовиськ – 123, лісів – 171 морґ; у власності селян: орної землі – 292, луків і городів – 38, пасовиськ – 24 морґи.

У 1900 або 1901 році замок у Висічці згорів, і його власник Кирило Чарковський-Голейовський, узявшись відновлювати маєток, наказав розібрати частину мурів та в’їзну браму, а також засипати оборонні рови. Пам’ятку, що ставала дедалі менше подібною на фортецю, знову реконструювали у 1910 р.

Міжвоєнний період

У 1920–1930-х рр. діяли читальня "Просвіти", філії "Союзу українок", "Лугу" та інших українських товариств, аматорський театральний гурток, кооператива.

Відомо, що у 1925 р. млин належав Кирилові Чарковському.

Друга світова війна

У вересні 1939 р., коли в Західній Україні була встановлена радянська влада, палац і маєток пограбували. З палацу вивезли картини, дорогий посуд, меблі, раритетну мисливську зброю, кілька тисяч старовинних книг, а К. Чарковського 18 вересня заарештували, і відтоді про нього не було жодної звістки.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 року село – під німецькою окупацією.

На фронтах німецько-радянської війни загинули 16 жителів Висічки, 8 – пропали безвісти.

У період національно-визвольної боротьби загинули жителі Висічки – члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Іван Барецький (1927 р. н.), Василь Замойський (1921 р. н.), Іван Касараба (1921 р. н.), Микола Стефішин (1927 р. н., дати смерті всіх – невідомі), Іван Пиріжок ("Ігор"; 1927–1946), Іван (загинув у 1943 р.) і Михайло Тимківи.

Період Незалежності

З 30 червня 2016 року належить до Борщівської міської громади[2].

Від 17 липня 2020 р. належить до Чортківського району[3].

Населення
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1900 695 —
1910 725 +4.3%
1921 617 −14.9%
1931 744 +20.6%
1989 644 −13.4%
2001 584 −9.3%
2014 554 −5.1%

|2021|679}}

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 644 особи, з яких 302 чоловіки та 342 жінки[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 584 особи[5].

У 2014 році населення становило 554 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

МоваВідсоток
українська 99,83 %
російська 0,17 %

Пам'ятки
  • руїни замку (17 століття) - збереглися фундаменти від палацу та мурів замку, повністю – шестикутна двоярусна вежа (одна з двох), заввишки близько 10 м, товщина мурів – 1,6 м; залишки південно-західної вежі, яку в 1991 р. зруйновано згідно з рішенням Глибочецької сільської ради, до котрої тоді належало с. Висічка;
  • церква святого Миколая із дзвіницею (1763, реконструйовано 1954; збереглася дерев'яна стіна);
  • костел (19 століття);
  • капличка Діви Марії.

У селі встановлені пам'ятники:

  • М. Святій (1986; скульптор І. Козлик);
  • Тарасу Шевченку (1992; скульптор І. Мулярчук);
  • насипана символічна могила Борцям за волю України (2003);
  • символічний хрест на честь скасування панщини (1848; відновлено 1989);
  • три хрести полеглим від тифу (1918);
  • «Парубоцький хрест» (відновлено 1989);
  • хрест на хвалу Божу (1991).
Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 1992 р. Архітектор — Іван Мулярчук.

Скульптура — бетон, постамент — камінь. Скульптура — 2,5 м, постамент — 1,2 м.[7][8]

Освіта

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди

Народилися
  • Федір Полянський (нар. 1977) — український науковець, громадський діяч, кандидат історичних наук, депутат Борщівської районної ради (2002—2006), директор Державного архіву Тернопільської області.

Перебували

Галерея
  • Південно-східна вежа замку
  • Пам'ятник Шевченкові
  • Пам'ятник Марії Святій, завідувачці клубу села
  • Церква св. Миколая(1763р.)/Костел XIXст.
  • Замок XVIIст.
  • Церква святого Миколая 1763
  • Костел 19ст
  • Церква святого Миколая 1763

Примітки
  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. ВВРУ, 2017, № 9, стор. 35
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 27. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  8. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.