Пробіжна

Розташоване на берегах р. Нічлава (ліва притока Дністра), за 20 км від районного центру та 6 км від найближчої залізничної станції Гадинківці. Через село проліг автошлях Гусятин—Борщів.

За переказами, назва села походить від слів «перебіжна місцевість» (несприятлива для воєнних дій) або «прибіжище» (схованка), де під час татарських нападів люди рятувалися біля річки в мочарах, зарослих очеретом.

Перша письмова згадка — 1564 р.

Згадане в податковому реєстрі за 1565 р. як містечко («Hrinkowcze alias Proboznistaw») Гриньківці, в інший час — Пробіжний Став[2] (стор. 178) у власності Цвікловської (Czwiklowska). Належало до Подільського воєводства.

В XVIII ст. власність графа^{[джерело?]} А. Завадовського.

Значиться на 7-му листі Спеціальної карти України Г.-Л. де Боплана (1648 р)[3] (1638—1645 рр.) як містечко.

У 1785 році Пробіжна отримала статус містечка в Копичинецькому повіті^{[джерело?]}.

1880 — в містечку проживали 2568 осіб. Населений пункт умовно поділявся на Стару і Нову Пробіжну.

У селі в 1900 р. — 3101 житель, 1910 — 3243, 1921 — 3249, 1931 — 3321; у 1921 р. — 466, 1931—526 дворів. За Австро-Угорщини у містечку діяла школа з українською мовою навчання, за Польщі — 7-класна утраквістична (двомовна).

Протягом 1939—1941 рр. у Чортківській тюрмі органи НКВС замучили і знищили жителів села Володимира Пасомківа, Зиновія та Лідію Тягнибоків, Юліана Семанюка;

20–21 липня 1941 — розстріляли в Умані на Черкащині Юліана Ангела, Ярему Андрусишина, Олексу Андрусіва, Йосифа Винника, Петра Дяковського, Антона і Йосифа Дулибів, Михайла Коваля, Миколу Польового, Петра Сазанського, Адольфа Свидзинського, Миколу Сніжка, Івана Фундитуса, Федора Чаплінського, Степана Шимківа.

Упродовж 1940—1959 рр. Пробіжна — районний центр.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

В УПА воювали:

У ніч із 4 на 5 липня 2000 р. внаслідок буревію без покрівлі залишилися близько 740 будинків Пробіжної; була пошкоджена і споруда церкви

2009 — в селі проводила діяльність скандальна Українська правовірна греко-католицька церква, так звані догналіти. Зусиллями громади та міліції її звідти було вигнано.[4]

З 10 грудня 2020 року Пробіжна належить до Колиндянської сільської громади.[5]

• костел Преображення Господнього (1900—1907);
• церква Успення Пресвятої Богородиці (УГКЦ; кам'яна; 1907).

У селі збереглася будівля синагоги.

Каплиці

• Різдва Пресвятої Богородиці;
• святого Миколая

У 1989 році було насипано могилу на місці захоронення 11 вояків Леґіону УСС.

Споруджено:

• пам'ятники на братській могилі загиблих воїнів Червоної армії (1954),
• Героєві Радянського Союзу В. Вітвінському (1967),
• полеглим у німецько-радянській війні воїнам односельцям (1975),
• погруддя Тараса Шевченка (1990; скульптор Іван Мулярчук);
• встановлено меморіальну дошку на будинку, де у 1944—1954 роках була більшовицька катівня.

Пам'ятний знак на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії.

Виготовлений із каменю-вапняку.

Розміри: висота хреста — 1,7 м, постамент — 2х0,6х0,6 м, цоколь — 0,15х0,8х0,8 м, основа — 0,45х2,4х2 м.[7]

Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Марії Дройовській.

У Пробіжній функціонували копальні жовтої та сірої глини, торфу.

На території Пробіжної було три фільварки.

Працювали філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інших; кооператива.

1947 — в селі примусово створено колгосп. Діяли філія Чортківського райоб'єднання «Сільгосптехніки», завод крохмалопродуктів, хлібозавод.

Нині діють школа, Будинок культури, бібліотека, є відзначений почесним званням «народний» аматорський хор, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, відділення зв'язку, музична школа, дитячий садочок, пошта, 11 торгових закладів.

Працюють ААГ «Пробіжнянське», ПАП «Пробіжна», ТзОВ "Агрофірма «Пробіжна», кооператив «Мрія», ПП «Верітас», ПП «Світлана», ПП «Аллороунд-Бау», МП «Фонд розвитку села», хлібозавод, КП «Вітол».

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Пробіжній:

Стрих(горище).

Народилися

• Стефан Топольницький (1902—1983) — громадський діяч у Канаді;
• Емілія Свистун (?—?) — громадська діячка у Канаді в середині 20 ст.;
• Ян Камінський (1870—1929) — польський військовий лікар, ґенерал дивізії в Австрії (1927 р.);
• Євген Мулярчук (нар. 1933) — педагог;
• Бистриківська Ольга (нар. 1938) — племінниця Віталія Байрака. Лікар-педіатр. В 1975 р. отримала звання «Відмінник охорони здоров'я». В 1991 р. — звання «Заслужений лікар». Автор Наукової монографії «Вегето-судинні дистонії у дітей шкільного віку» під керівництвом професора Юсько С. М. (Львівська Медакадемія ім. Д. Галицького).
• Євген Батюк (нар. 1939) — музикант, педагог;
• Оксана Кузів (з дому — Золотогірська; нар. 1946) — доктор медичних наук, професор, громадська діячка;
• Володимир Садлій (нар. 1951) — лікар-хірург;
• Анатолій Саска (нар. 1952) — господарник, громадський діяч;
• Ігор Равлів (нар. 1953) — педагог, кандидат філологічних наук (1997 р.), громадський діяч;
• Юрій Шаповал (нар. 1953) — доктор історичних наук, професор, редактор, публіцист, громадський діяч.
• Лідія Ковалець (нар. 1960) — літературознавець, науковець, доктор філологічних наук (2012 р.), доцент кафедри української літератури (2001) Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. ;
• Сергій Байрак (нар.1964) — господарник, громадський діяч;
• Віта Семанюк (нар. 1978) — науковець,кандитад економічних наук (2004 р.), доктор економічних наук (2018 р.), академік Академії економічних наук України (2019 р.), сертифікований бухгалтер CAPA, член ГО "Освітній старт", ГО "ФАБФ АПК України" , ГО "ФПБАУ".Викладач ЗУНУ.

Перебували, працювали

• П. Головатий — заслужений працівник культури,
• Я. Гіль — лікар, громадський діяч (навчався)
• Віталій Байрак (1907—1946) — релігійний діяч, мав проповіді, репресований КДБ, арештований 17.09.1945 р., закатований в Дрогобицькій тюрмі, на Великдень 1946 року. Проголошений Блаженним священномучеником в 2005 році.
• Б. Базиликут (нар. 1938) — випускник Пробіжнянської середньої школи І-ІІІ ступеня 1955 р. Ведучий тенор Львівського Театру Опери та Балету.

У Пробіжній перебував (22 травня 1996 р.) державно-політичний діяч Леонід Кучма.

• Малиміна-Базиляк Т., Уніят В. Пробіжна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 143–144. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Мельничук Б., Уніят В.., Федечко М. Пробіжна // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 495—496. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Hauser Z. Dawne zapomniane polskie rezydencje na Ukrainie (III). (пол.)
• Probużna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 182. (пол.) — S. 44. (пол.)

• http://www.christusimperat.org/uk/node/19880
• Нотатки здивованого журналіста