Олександр Казимир Сапіга

Олександр Казимир Сапега гербу Лис (пол. Aleksander Kazimierz Sapieha; 13 травня 1624, Мацеїв — 22 травня 1671, Вільно) — єпископ вільнюський і жмудський, великий референдар литовський в 1657 році, секретар Його Величності, канонік вільнюський і варшавський[3] .

Олександр Казимир Сапега
пол. Aleksander Kazimierz Sapieha
Олександр Казимир Сапега
Референдар великий литовський
1657 — 1659
Попередник Юрій Станіслав Волович
Наступник Юрій Невяровський
Єпископ Жмудський
1660 — 1667
Попередник Петро Парчевський
Наступник Францішек Долмат-Ісайковський
Єпископ Вільнюський
1667 — 1671
Попередник Єжи Бялозор
Наступник Миколай Стефан Пац
Народився 13 травня 1624(1624-05-13)[1]
Луків, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 22 травня 1671(1671-05-22)[1] (47 років)
Вільнюс, Річ Посполита
Похований Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Відомий як католицький священник
Країна Річ Посполита
Освіта Q42925594?, Вільнюський університет, Колегіум Новодворського, Ягеллонський університет, Болонський університет і Падуанський університет
Батько Фридерик Сапега
Мати Єва Скажевська
Релігія католицька церква[2]

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Він був сином підкоморія володимирського Фридерика Сапеги, братом овруцького старости Яна Фридерика, обозного великого литовського Томаша Казимира та крайчого великого литовського Кшиштофа Францішека .

Навчався в єзуїтському колегіумі в Любліні, потім у Вільнюській академії, відвідував колегіум Новодворського у Кракові. У 1638 р. Він розпочав навчання в Краківській академії. Став королівським секретарем. Продовжував вивчати канонічне правао в Падуї (1647), Болоньї (1648), Римі (1649) та Парижі.

14 травня 1650 року став пробсом вільнюської капітули. 17 липня того ж року висвячений на священика. У жовтні 1650 року його призначили до єпископського суду. У 1655 році стає єпископом-помічником вільнюським і титулярним єпископом Мефону на Пелопоннесі[4]. 4 квітня 1659 року отримав також Жмудське єпископство.

Влітку 1659 року, виступаючи посланцем короля Яна II Казимира вгамував бунт солдатів у литовській армії. На сеймі 1662 року призначений комісаром від сенату для сплати армії Великого князівства Литовського[5], призначений до військової та фіскальної комісії, під час якої він намагався примирити гетьманів Павла Сапігу та Вінцента Госевського. Брав активну участь у зборах Вільнюського сейму.

Після зречення Яна II Казимира в 1668 року підтримав кандидатуру рейнського герцога Філіпа Вільгельма[6].

У серпні 1668 року став єпископом вільнюським. Помер 22 травня 1671 році Вільнюсі, похований у Вільнюському соборі.

Примітки
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  3. Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku. Spisy. Oprac. Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba. Kórnik 1994, s. 237.
  4. Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, t. IV, Monasteri 1935, s. 240. (łac.)
  5. Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 416.
  6. Wacław Uruszczak, Fakcje senatorskie w sierpniu 1668 roku, w: Parlament, prawo, ludzie, studia ofiarowane profesorowi Juliuszowi Bardachowi w sześćiesięciolecie pracy twórczej, Warszawa 1996, s. 317.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.