Олексіївка (Богодухівський район)

Олексі́ївка село в Україні, у Краснокутському районі Харківської області. Населення становить 789 осіб. Орган місцевого самоврядування Олексіївська сільська рада.

село Олексіївка
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Краснокутський
Рада Олексіївська сільська рада
Облікова картка Олексіївка 
Основні дані
Засноване 1650
Населення 789
Площа 3,005 км²
Густота населення 262,56 осіб/км²
Поштовий індекс 62051
Телефонний код +380 5756
Географічні дані
Географічні координати 49°55′23″ пн. ш. 35°20′16″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
179 м
Найближча залізнична станція Водяна
Місцева влада
Адреса ради 62051, с. Олексіївка, вул. Шкільна, 1
Сільський голова Лучковська Лілія Анатоліївна
Карта
Олексіївка
Олексіївка
Мапа

Географія

В селі бере початок річка Княжна, ліва притока Сухого Мерчика.

Село Олексіївка знаходиться на відстані 3 км від річки Коломак. До села примикають великі лісові масиви (дуб).

Поруч із селом проходить залізниця, за 2 км станція Водяна.

Історія

Давня історія

Історія села охоплює період понад три століття. Роком заснування села прийнято вважати — 1674, хоча перші переселенці з середнього Подніпров'я (найімовірніше з Київщини) з'явилися ще на початку ХVІІ століття. В архівах церкви Святої Покрови згадується про перших поселенців на чолі з ватажком Сірком.

Запис від 1643 року вказує на заснування поселення Черемушний хутір. 1674 року на хуторі було побудовано Піраміду, яка складалася з дванадцяти склепів та великої кімнати для проведення богослужінь. Напевно, ще було викарбувано дату заснування села — 1674 рік.

У 1719 році Черемушний Хутір перейменовано на село Олексіївку.

В різні роки нашими селами володіли пани: Алексєєв, Потбуцький, Кустуровський, Веселовський, Щербатовський, Харитоненко, Качаловський, Філітов, Фалькенштейн, Дублянський.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Валківського повіту Харківської губернії, мешкало 584 особи (287 чоловічої статі та 297 — жіночої), налічувалось 126 дворових господарств, існувала православна церква, бурякоцукровий і цегельний завод[1].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Олексіївської волості, мешкало 1000 осіб, налічувалось 195 дворових господарств, існували православна церква, поштова станція, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[2]. За 2 версти — залізнична станція Водяна.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1424 осіб (715 чоловічої статі та 709 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].

У 1854 році була збудована кам'яна церква Святої Покрови.

У селі розташована садиба М. П. Качалова «Олексіївка» загальною площею землі у 500 десятин. У господарстві було запроваджено восьмипільну систему обробітку ґрунту з травосіянням.

У 1886 р. в селі збудовано школу на 4 класи. На початку XX ст. у селі діяло дві школи земська (державна) і церковно-приходська, у яких навчалися також і діти з навколишніх сіл.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2337 осіб[4].

ХХ століття

Братська могила. Поховано 165 воїнів

У грудні 1917 році у селі почалась перша радянська окупація.

Під час примусової колективізації було створено три колгоспи: імені Артема, Перебудова та імені Воровського.

У 1932 році комуністи зруйнували церкву Святої Покрови. Під час Голодомору 1932—1933 рр. село було занесено на «Чорну дошку» Харківської області.

Під час Другої Світової війни село було зайняте гітлерівцями з жовтня 1941 року по вересень 1943року.

З січня 1965 року село Олексіївка знаходиться у складі новоствореного Краснокутського району.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 930 осіб, з яких 428 чоловіків та 502 жінки[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 789 осіб[6].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

МоваВідсоток
українська 94,17 %
російська 5,58 %
білоруська 0,13 %

Відомі люди

Див. також

Примітки

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-247)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.