Олелько Володимирович
Олександр (Олелько) Володимирович (? — 1454 або початок 1455) — київський удільний князь (1441[1]/ 1443—1454), старший син Володимира Ольгердовича, онук Ольгерда[2], засновник роду Олельковичів.
| Олелько Володимирович | ||
 Олелько Володимирович | ||
| [[Файл:|90px|Олелько Володимирович]] | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Свидригайло Ольгердович | |
| Наступник: | Семен Олелькович | |
| Народження: | Не відомо | |
| Смерть: |
1454 Київ | |
| Поховання: | Києво-Печерська лавра, Київ, Україна | |
| Країна: | Велике князівство Литовське | |
| Рід: | Гедиміновичі | |
| Батько: | Володимир Ольгердович | |
| Мати: | Анна | |
| Шлюб: | Анастасія Василівна | |
| Діти: | Семен, Микола, Євдокія, Феодосія, Варвара | |
Біографія
Князь слуцький і копильський — після 1398 року по 1440 рік — номінально[3].
У 1417 році одружився з Анастасією, дочкою великого князя московського Василія Дмитрієвича, та Софії, доньки великого князя литовського Вітовта.
У 1422 році був одним із підписантів Мельнського миру, який закінчив так звану Голубську війну, між Великим князівством Литовським та Королівством Польським з одного боку і Тевтонським орденом з іншого. У 1428 р. брав участь у поході Вітовта на Новгород. Користувався великим авторитетом серед знаті Великого князівства Литовського; можливо його кандидатуру висували для обрання литовським великим князем після смерті Вітовта.
Підтримував Свидригайла Ольгердовича (або Сигізмунда Кейстутовича; один із небагатьох князів — прихильників унії з Короною, які його підтримали[1]). 19 червня 1431 р. підписав мирний договір між Свидригайлом і Тевтонським Орденом. Однак у ніч із 31 серпня на 1 вересня 1432 був одним з учасників князівського перевороту в Ошмянах, внаслідок якого великим князем литовським проголосили Сигізмунда[4]. У 1433 році Сигізмунд ув'язнив Олелька в Кернаві, а його дружину та дітей — в Утенах. Перебував у в'язниці до смерті Сигізмунда (1440).
Після звільнення знову був одним із претендентів на литовський трон. Однак литовська знать вибрала новим великим князем Казимира Ягелончика. Останній того ж 1440 р. дав Олельку Київське князівство, а згодом додав місто Остер[5]. Звістки про відмову князя визнати рішення Флорентійської унії і прогнання митрополита Ісидора не відповідають дійсності. Так, у лютому 1441 р. князь Олелько підтвердив усі права митрополита Ісидора як київського митрополита, у тому числі на церковні маєтності та податки: «И придалъ есмь по старому все къ церкви божиеи, и господину и отцу своему Сидороу, митрополиту киевьскому всея Руси, что издавна прислушала митрополии»[6].
Прагнув зміцнити політичну автономію Київського князівства, що перебувало в залежності від Великого князівства Литовського. Вів майже безперервну боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури. Підтвердив певні права Київського домініканського монастиря, зокрема, на володіння землею на Сирці (грамота писана латиною)[7].
Мав популярність серед литовської знаті, після смерті Вітовта був серед претендентів на престіл ВКЛ. Прихильник уній з Короною, РКЦ. Перед смертю прийняв чернецтво під іменем Алексія (Олексій).
Помер 1454 року,[8][1] або на початку 1455-го. Був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.[3]
Від нього пішли князі Олельковичі-Слуцькі[1]. Його нащадки згодом будуть мати назву Олельки або Олельковичі. Мав середнього брата — Івана Більського — засновника роду князів Більських.
Сім'я
Був одружений 1417 року з Анастасією Василівною — дочкою князя московського Василя І Дмитровича та Софії Вітовтівни[3]; весілля організував великий князь Вітовт. Діти:
- Семен Олелькович, або Симеон (1420—1471) — останній київський князь (1454—1471), охрещений 1420 року в Слуцьку[1]. Київське князівство отримав у пожиттєве володарювання по рішенню Великого князя Литовського Казимира. Нащадки Семена були позбавлені права наслідувати Київський престол.
- Федька Олельківна (? — після 1481) — дружина князя Семена Юрійовича, невідомого походження.
- Євдокія Олельківна (?—1468) — з 5 липня 1463 р. дружина молдовського господаря Стефана ІІІ Великого.
- Невідома на ім'я дочка була дружиною князя Юрія Федоровича Пронського.
- Михайло Олелькович (? — 30 серпня 1481) — князь-намісником Великого Новгорода (1470—1471). Страчений після провалу змови проти великого князя Казимира Ягелончика. Дружина — Марія Гаштольд, дочка Івана (Яна) Гаштольда.
- Варвара Олельківна[9] — дружина мазовецького князя Болеслава IV[10]
Примітки
- Jakubowski J. Aleksander-Olelko (†1454)… — S. 65.
- Олелько — зменшене ім'я від Олександр.
- Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Олелько Володимирович… — С. 579.
- Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. — М. : Индрик, 2015. — С. 242—243. (рос.)
- Пазднякоу В. Алелькавічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мінск : Беларуская Энцыклапедыя імя П.Броўкі, 2005. — Т. 1 : Абаленскі — Кадэнцыя. — іл. — С. . — ISBN 985-11-0314-4. (біл.)
- Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. / [підг. Я. Щапов]. — Москва, 1976. — С. 180. (рос.)
- 1. Грамота князя Александра (Олелька) Владиміровича Кіевскому доминиканскому монастирю… / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 3—4. (лат.)
- 4.10. Ольгердовичі. Володимировичі. Олельковичі-Слуцькі. Бельські // Ізборник.
- За Я. Теньговським, у Войтовича її немає.
- Tęgowski J. Piastowie i Giedyminowicze. Dzieje wzajemnych stosunków w średniowieczu // Średniowiecze polskie i powszechne. — Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2011. — T. 3 (7). — S. 85. (пол.)
Бібліографія
Джерела
- Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. / Издание подготовил Я.Н. Щапов. Москва: Наука, 1976, С. 180
Монографії
- Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. Москва: Индрик, 2015.
Довідники
- Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К. : Видавництво «Україна», 1993. — 396 с.
- Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Олелько Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 579. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Jakubowski J. Aleksander-Olelko (†1454) // Polski Słownik Biograficzny. Warszawa-Kraków: A. Umiejętności, 1935. Т. 1, zeszyt 1. S. 65; Reprint: Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 63—64.
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти . — Біла Церква, 2006.
Посилання
- Олелько Володимирович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.42-43
- Олелько, Олександер Володимирович // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1204. — 1000 екз.
| Попередник Володимир Ольгердович |
 |
Князь слуцький 1398-1443 |
|
Наступник Семен Олелькович |
| Попередник Свидригайло Ольгердович |
 |
Князь Київський 1443-1454 |
|
Наступник Семен Олелькович |