Олива (село)

Оли́ва — село в Україні, в Вишгородському районі Київської області. Розташоване за 30 км від центру громади і за 25 км від залізничної станції Тетерів. Дворів — 201, населення становить 319 осіб. День села відзначається 21 листопада. Село належить до IV-ї зони посиленого радіоекологічного контролю[2].

село Олива
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Вишгородський
Рада Іванківська селищна громада
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Перша згадка XVII століття
Населення 319
Площа 1,3 км²
Поштовий індекс 07242
Телефонний код +380 4591
Географічні дані
Географічні координати 50°52′54″ пн. ш. 29°32′52″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 148 м[1]
Відстань до
обласного центру		 до 100 км
Відстань до
районного центру		 30 км
Найближча залізнична станція Тетерів
Відстань до
залізничної станції		 25 км
Місцева влада
Адреса ради с. Олива
Карта
Олива
Олива
Мапа

 Олива у Вікісховищі

Історія
Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули у Другій світовій війні

Перші згадки про село відносяться до XVII століття. Назва села походить від роду занять його мешканців — виготовлення оливи — олієподібної речовини, про що свідчить велика кількість дерев'яного вугілля і попелу, скупченого в окремих місцях. Із сусідніх сіл та навколишніх волостей безземельні селяни-орендарі оселялися в Оливі. Орендували землю і поляки, які переселялися з інших місць[2].

Село входило до Радомишльського повіту Київської губернії. В Сказаннях про населені місцевості Київської губернії, виданих у 1864 році, Лаврентій Похилевич писав:

Олива, при струмку Жировець за 4-ри версти від Старовичів. Мешканців обох статей 86; землі 1716 десятин. Належить Камелії Іздебській[3].

У грудні 1917 року в селі створено комнезам. У 1924 році в селі було побудовано і відкрито початкову школу на два класи — польський і український. Польський клас проіснував до 1928 року. У 1926 році в селі було організоване Товариство спільної обробки землі, ініціаторами створення якого стали Іван та Оксана Петренки[2].

1926 року було організовано СОЗ – товариство селян, які спільними силами обробляли землю.

У 1929-1930 роках почалась колективізація. Спочатку колгосп мав назву «ім. Чубаря», а потім – «Зоря комунізму».

Голодомор 1932-1933

Під час Голодомору 1932—1933 років багато мешканців села померли. За свідченнями очевидців достеменно вдалося встановити прізвища тільки 6 осіб, що загинули від голоду. На сьогодні в селі проживає 26 осіб, які пережили голод 1932—1933 років.

Мартиролог жителів с. Олива — жертв Голодомору 1932—1933 років укладений за свідченнями очевидців Фещенко С. П., 1926 р.н.; Даниленко П. В.,1923 р.н.; Ільницької Н. О., 1929 р.н., записаними у 2008 р. Івашко Ю. М., завідувачкою клубу[4].

  1. Галіцький Кароль Герасимович
  2. Грищенко Галина
  3. Доценко Ольга Максимівна
  4. Метлицька Вікторія
  5. Мурга Олександра Миколаївна
  6. Романенко Петро

Радянсько-німецька війна

У жовтні 1941 року село було окуповане німецькими військами. Частина мешканців села воювала в партизанському загоні. У листопаді 1943 село було відвойоване радянськими військами. За мужність, виявлену на фронтах німецько-радянської війни, 80 жителів нагороджено орденами і медалями СРСР.

У 1949 році в селі відкрили школу, яка стала семирічною. У 1974 році її закрили. У 1954 році відбулося укрупнення колгоспу «Прогрес». До його складу увійшли землі сіл Захарівки і Старовичів. Колгосп мав 2,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, з них 1,6 тисяч га орної землі[5]. Колгосп проіснував до 2000 року. На його базі було утворене СТОВ «Смерека».

Сучасність

Нині основне заняття населення — ведення підсобного господарства.

У селі працюють клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, три магазини, відділення зв'язку, державне агролісництво.

Див. також

Примітки
  1. Погода в Оливі
  2. Хто є хто в Україні. Міста і села України. Київщина
  3. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864. стор. 163.
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору. Іванківський район. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 10 листопада 2016.
  5. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.