Ольгинове
О́льгинове (у минулому — Ольгине, Ольгинова, Ольгиної, Ольгина, Ольговка, Шишкина) — село в Україні, у Цебриківській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 229 осіб.
| село Ольгинове | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район/міськрада |  Роздільнянський район |
| Громада | Цебриківська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1856 |
| Перша згадка | 1856 (166 років) |
| Населення | 229 (01.01.2020) |
| Площа | 0,602 км² |
| Густота населення | 370,43 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67135 |
| Телефонний код | +380 4859 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°06′22″ пн. ш. 30°07′33″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
32 м |
| Водойми | р. Малий Куяльник |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67130, Одеська обл., Роздільнянський район, смт Цебрикове, вул. Миру, 1 |
| Карта | |
  Ольгинове | |
 Ольгинове | |
| Мапа | |
| |
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].
Історія
В 1856 році в поселені Ольговка генерала Шишкина було 12 дворів[2].
На 1859 рік у власницькому селищі Ольгина (Шишкина) 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії при річці Малий Куяльник, було 14 дворів, у яких мешкало 41 чоловік і 41 жінка[3].
У 1887 році в селищі Ольгина Гор'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 90 чоловіків та 98 жінок[4].
Станом на 20 серпня 1892 року при селищі Ольгиної Гор'ївської волості були польові землеволодіння (250 десятин, 1800 сажнів) Цвайгарта Адама, Фихтнера, Готлиба, Фишера Христофора з товаришами[5].
У 1896 році в селищі Ольгинове Гор'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при с. Брашевановка, було 23 двора, у яких мешкало 128 людей (60 чоловік і 68 жінок)[6].
На 1 січня 1906 року у селищі Ольгинова (Шишкина) Гофнунгстальської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване праворуч Малого Куяльника, були суспільні наділи колишніх поміщицьких селян; проживали малороси; був сільський староста; існували колодязі; 30 дворів, в яких мешкало 208 людей (99 чоловіків і 109 жінок)[7].
В 1916 році у селищі Ольгине-Шишкине Цебриковської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 164 людини (71 чоловік і 93 жінки)[8].
Станом на 28 серпня 1920 р. в колонії Ольгине (Ольгинове, Шишкина) Цебриковської (Гофнунгстальської) волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 43 домогосподарства. Для них рідною мовою була російська. В колонії 188 людей наявного населення (88 чоловіків і 100 жінок). Родина домогосподаря: 87 чоловіків та 96 жінок (родичів: 1 і 4 відповідно). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 9 чоловіків, військовополонені й безвісти зниклі — 2 чоловіків[9].
На 1 вересня 1946 року село Ольгинове входило до складу Поліно-Осипенківської сільської Ради Цебриківського району[10].
Станом на 1 травня 1967 року Ольгинове було у складі Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району[11].
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 240 осіб, з яких 113 чоловіків та 127 жінок.[12]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 223 особи.[13]
На 1 січня 2020 року — 229 осіб: 100 чоловік і 129 жінок[14].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[15]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,62 % |
| російська | 2,69 % |
| молдовська | 1,79 % |
| білоруська | 0,45 % |
| німецька | 0,45 % |
Примітки
- Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 25 липня 2020.
- Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 57.
- XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 141.(рос.)
- Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 5.(рос.)
- Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 62.(рос.)
- Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 347.(рос.)
- Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 15.(рос.)
- Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 324.(рос.)
- Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 44-45.(рос.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
- Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 19.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
- Соціальний паспорт Цебриківської селищної ради | Цебриківська громада, Одеська область, Великомихайлівський район. cebrykivska.gromada.org.ua. Процитовано 11 серпня 2020.
- Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.