Олів'є Дакур

Народився 25 вересня 1974 року в місті Монтрей. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Ольне-су-Буа» та «Страсбур». Дакур дебютував у вищому дивізіоні Франції за «Страсбур» 20 березня 1993 року в гостьовому матчі, програному з рахунком 0:2 «Осеру». 24 травня 1997 року Олів'є забив свій перший м'яч у Лізі 1 за «Страсбург» у виїзній грі проти «Парі Сен-Жермен». Незважаючи на це, «Страсбург» програв матч з рахунком 1:2. В тому ж сезоні Дакур допоміг команді виграти трофей — Кубок французької ліги. Всього Дакур провів за рідний клуб шість сезонів, взявши участь у 127 матчах чемпіонату.

У 1998 році Дакур перейшов в «Евертон» і дебютував у англійській Прем'єр-лізі 15 серпня 1998 року в двобої притив «Астон Вілли». Матч закінчився безгольовою нічиєю — 0:0. 17 лютого 1999 року Олів'є забив свій перший гол м'яч у Прем'єр-лізі, взявши участь у розгромній перемозі над «Мідлсбро», з рахунком 5:0. Всього за сезон француз провів 30 матчів у чемпіонаті і забив два голи, проте 1999 року виявив бажання повернутись на батьківщину, через що сезон 1999/00 провів у «Лансі», з яким він провів відмінний європейський сезон, досягнувши півфіналу Кубка УЄФА, де його команда програла «Арсеналу». У чемпіонаті клуб зайняв 5 місце і на наступний рік також кваліфікувався у цей турнір.

Влітку 2000 року за 7,2 млн фунтів Дакур перейшов у «Лідс Юнайтед», який президент Пітер Рідсдейл намагався зробити топ-клубом. Для цього він підписав ряд талановитих гравців, таких як Ріо Фердінанд, Марк Відука, Роббі Кін та Гаррі К'юелл. Поряд з усіма цими зірками Дакур в першому ж сезоні взяв участь у своєму другому півфіналі єврокубка поспіль, але цього разу в Лізі чемпіонів проти «Валенсії». Він був основним центральним півзахисникою під керуванням Девіда О'Лірі, головним чином, партнером Девіда Бетті в центрі півзахисту «Лідса». Завдяки цьому Дакур став основним гравцем національної збірної Франції. Але після звільнення О'Лірі, його наступник Террі Венейблз посадив француза на лавку, надаючи перевагу австралійцю Полу Окону.

З початком фінансових проблем в англійському клубі, «Лідс» був змушений продати своїх зіркових гравців, включаючи Дакура, якого на початку 2003 року було віддано в «Рому»[2], де і грав до кінця сезону. Після звільнення Венейблза і заміну на Пітера Ріда, з'явилась інформація про повернення Дакура в Англію, але римський клуб викупив контракт гравця за 5 млн євро[3] . Відіграв за «вовків» наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Роми» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і в останньому сезоні 2005/06 став фіналістом Кубка Італії.

2006 року за правилом Босмана уклав контракт з «Інтернаціонале»[4][5], у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Спочатку Дакур був підписаний як резервний гравець, але він швидко став ключовим у світлі травми Патріка Вієйра і допоміг клубу виграти свій перший чемпіонат Італії з 1989 року. У наступному сезоні 2 грудня 2007 року у матчі проти «Фіорентини» він пошкодив ліве коліно, розірвавши хрестоподібну зв'язку та пошкодивши дві інші зв'язки у ньому. Через це француз не виступав за клуб у решті сезону 2007/08, хоча й клуб все ж таки виграв вдруге поспіль чемпіонство, але Дакур зіграв лише 9 ігор. В кубку Італії ситуація у француза вийшла не такою зірковою — у той час як він грав за «Рому», Дакур програв два фінали Кубка Італії проти «Інтера» (2005 та 2006), а виступаючи за «Інтер», він двічі (2007 і 2008) програвав Фінали національного кубка саме «Ромі». У сезоні 2008/09, після відновлення після травми, Дакур зіграв лише одну гру в Серії А і не був в планах нового тренера Жозе Моурінью.

2 лютого 2009 року він приєднався на правах оренди до кінця сезону до «Фулгема»[6]. Тим не менш француз став лише запасним гравцем, через що влітку повернувся до «Інтернаціонале» де його контракт закінчився, і він став вільним агентом.

23 вересня 2009 року Дакур підписав річний контракт із бельгійським «Стандардом» (Льєж). Він був запрошений на зміну Стівену Дефуру, який отримав травму ноги і повинен був пропустити близько трьох місяців. Олів'є став партнером по півзахисту Акселя Вітселя[7], але після відновлення Дефура 8 лютого 2010 року «Стандард» оголосив про закінчення контракту з гравцем[8]. 16 березня 2010 року Олів'є Дакур вирішив покласти край своїй ігровій кар'єрі.