Опікова хвороба

Опікова хвороба
Класифікація та зовнішні ресурси

Опікова хвороба — захворювання, яке спричинює складний комплекс клінічних, анатомо-морфологічних, біохімічних, імунних, обмінних та інших розладів, змін та порушень, що виникають в організмі людини з опіком.

Найчастішою причиною опікової хвороби є термічні опіки.

Захворювання загалом має несприятливий перебіг, тому прогностична оцінка для адекватних реанімаційно-лікувальних заходів набуває особливого значення при такій патології. Існує кілька систем прогнозу («правило сотні», індекс Франка та інш.), та в практичній комбустіології це питання залишається остаточно нерозв'язаним.

Прояви

Перебіг хвороби залежить від виду та площі опіку, його глибини, наявності супутньої патології, віку постраждалого та швидкості і ефективності проведення невідкладних та лікувальних заходів.

О.хвороба має характерну етапність перебігу: опіковий шок, токсемія, септикотоксемія, опікове виснаження[1], реконвалесценція. У кожному періоді можуть наступати незворотні зміни в організмі, які ведуть до біологічної смерті.

Опіковий шок триває до 72 годин з моменту дії ушкоджуючого чинника.

Стадія Токсемії триває 3-14 діб. Характерними є хірургічний ендотоксикоз та розвиток ранньої фази порушень у життєвоважливих системах організму. В крові починають циркулювати продукти розпаду власних тканин з ділянок опіку — відбувається аутоінтоксикація, порушується тканинний кровообіг та виникає циркуляторно-токсична гіпоксія тканин. Клінічними ознаками розвитку даної стадії є поява лихоманки та нормалізація діурезу, ціаноз та поблідніння шкірних покривів. Пацієнта турбує головний біль, нудота, блювання, різка слабість, втрата апетиту, безсоння. Об'єктивно можна виявити токсичний набряк мозку, міокардит, парез кишечника, інколи кровотечі та перфорації гострих виразок ШКТ.

Стадія Септикотоксемії триває до 7 днів. Розвиваються гнійно-септичні ускладнення місцевого та загального характеру. Паталогічні зміни в життєвоважливих органах сягають максимального прояву — печінково-ниркова недостатність, гіповолемія, ацидоз, анемія, гіпопротеїнемія. Деякі джерела стверджують, що при вчасно здійснених невідкладних та лікувальних заходах під час розвитку опікової хвороби, можна уникнути появи септикотоксемії.

Опікове виснаження характеризується розвитком кахексії, анемією, ускладненнями — пневмонією, гломерулонефритом.[1]

Стадія Реконвалесценції триває до 2 місяців і є сприятливим результатом завершення о.хвороби. Приблизно половина усіх обпечених із глибокими опіками потребує реконструктивно-відновних операцій в обов'язковому порядку.

Залишкові патологічні зміни у внутрішніх органах виявляють у 6 % постраждалих. У віддаленому періоді можливе утворення карциноми опікового рубця (Majorlin tumor).

Див. також

Примітки

Атаман, Олександр Васильович (2007). Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях (укр). Вінниця: Нова Книга. с. 32. ISBN 978-966-382-020-0.

Джерела

Скрипниченко Д. Ф. Хірургія : підручник. — 4-е вид., випр. і доповн.. — Київ : Вища школа, 1992. — 581 с. — ISBN 5-11-003837-6.(С.296—302)
Хірургія/ Хіміч С. Д. та ін.; — К.:Здоров'я, 2004. — 488 с. (С. 269—278) ISBN 5-311-01352-4
Підручник з хірургії/ Роздольський І. В. — К.:Здоров'я, 2003. — 400 с. (С. 191—194) ISBN 5-311-01303-6

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[:0-1] Атаман, Олександр Васильович (2007). Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях (укр). Вінниця: Нова Книга. с. 32. ISBN 978-966-382-020-0.