Орадівка

Ора́дівка село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. У селі мешкає 907 осіб (2007). Село розташоване за 6 км на південь від районного центру та за 202 км від міста Черкаси. У населеному пункті є Будинок культури, бібліотека, дитсадок, нова школа. Вулиці Орадівки асфальтовані, прокладені водогони, село газифіковане.

село Орадівка
Будинок культури
Будинок культури
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Уманський район
Рада Христинівська міська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване XIV
Населення 907 осіб (2007)
Поштовий індекс 20034
Телефонний код +380 4745
Географічні дані
Географічні координати 48°45′46″ пн. ш. 29°58′54″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
222 м
Водойми річки Уманка, Удич
Відстань до
обласного центру
13 км
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 20034, с.Орадівка
Сільський голова Гуменюк Вікторія Василівна
Карта
Орадівка
Орадівка
Мапа

 Орадівка у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про Орадівку датується XIV століттям. Пізніше, в адміністративному відношенні, село належало до Уманського полку. На Умань того часу дуже часто нападали монголо-татари і польська кіннота. Найбільших руйнувань Орадівка зазнала 1629 року, 1644 та 1674 роках від татар, та 1655 року від поляків.

Під час подорожі у 1654 р. сирійського патріарха Макарія III проїздом через Умань в Москву, його син, арабський письменник Булос Ібн аз-Заїм аль-Халебі (Павло Алеппський) згадує у своїх записах село Городокa, що було розташоване поряд із Уманню і було огороджене дерев'яним частоколом для захисту від ворогів. Це і була Орадівка (тобто Оградівка).

1726 року Орадівка стала власністю Фелікса Потоцького. Через злиденне життя та гноблення селяни Уманського полку часто піднімали бунт. Такі повстання відбулися у 1737, 1749, 1750 роках. А 1768 року спалахнуло найбільше повстання під назвою «Коліївщина», яке охопило й Орадівку. Про події, які відбувалися тоді в селі Орадівка, згадується в романі Валентина Пікуля «Фаворит».

Після численних руйнувань Орадівка відновлювалася знову і знову, та тільки кількість дворів ставала меншою. 1755 року в селі було лише 57 дворів. А вже наприкінці XIX століття Орадівка стала волосним центром (у волость входило 9 сіл). 1900 року село стає власністю поміщиків Госневського та Бєляковського, яким належало 1303 десятини землі, а 1450 селянам — всього 787 десятин. 1917 року землю було поділено серед незаможних селян.

У 1930 році, під час примусової колективізації, було організовано сільськогосподарську артіль імені Котовського, головою якої був обраний Т. Л. Населенко. Пізніше артіль перетворилася на колгосп. Перед війною він був одним із передових та економічно міцних господарств району.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 82 мешканця села.[1]

На фронт Німецько-Радянської війни із села пішло понад 150 осіб, із них загинуло — 82.

Пам'ятки

Відомі люди

Орадівка може пишатися своїми видатними земляками, зокрема відомим в Україні літературним діячем Петром Моргаєнком і поетами Станіславом Зінчуком та Миколою Гребенюком.

Багато працівників села відзначені урядовими нагородами за невтомну працю. Серед них: Мастилко Лідія Ксенофонтіївна, Діденко Ксенія Макарівна, Іващенко Варвара Дорофіївна, Найдюк Микола Михайлович, Мілевський Микола Іванович, Сивак Федір Семенович, Чичилівський Микола Теренович і багато інших.

Фотогалерея

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.