Орлівка (Севастопольська міська рада)

Село Орлівка розташоване в північній частині території міськради, за 2 км від берега Чорного моря, на правому березі річки Качи, висота центру села над рівнем моря 9 м[3]. На східній околиці села проходить автодорога Т 0117 Північна — Саки, відстань до Севастополя близько 13 км (Бартеньєвка, Північна сторона). Сусідні населені пункти — за автотрасою на північному сході Полюшко і за 200 м на захід, ближче до моря — Осипенко.

Поблизу Орлівки виявлено залишки пізньоскіфського городища та могильник перших століть нашої ери[4].

Вперше в доступних джерелах, згадане в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчі-сарайскаго каймакамства Качи Беш Пареси кадилику (судового округу) Мамашай[5]. Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село була приписане до Сімферопольського повіту Таврійської області[6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернии[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернии[8], Мамашай був включений до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.

За Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті ... від 9 жовтня 1805 року, у селі Мамашай значилося 31 двір і 156 жителів, виключно кримських татар[9]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі 19 дворів[10]. В результаті реформи волосного поділу 1829 року Мамашай, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р.», віднесли до Дуванкойської волості (перетвореної з Чоргунської)[11]. На карті 1842 року в Мамашаї 30 житлових будинків[12].

Станом на 1886 у селі Мамашай Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 369 осіб, налічувалось 59 дворових господарства, існували мечеть та лавка[13].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року[14] була скасована волосна система і село ввійшло до складу Бахчисарайського району Сімферопольського повіту[15], а в 1922 році повіти отримали назву округів[16]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були скасовані і основною адміністративною одиницею став Бахчисарайський район [6] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926, Мамашай був центром Мамашайского сільради Бахчисарайського району[17].

У 1925—1927 роках на височині, на південь від села, була споруджена 10 батарея берегової оборони[18]. 2 листопада 1941, о 15:30, батарея відкрила вогонь по колоні противника — почалася оборона Севастополя. У ході першого штурму міста лінія фронту, фактично, проходила через Мамашай. 22 грудня 1941 року Військова рада Приморської армії відводить війська, у тому числі і батарейців 10-ї, за Бельбек — 23 фашисти зайняли село[19].

Увечері 14 квітня 1944 року танковий батальйон майора Булгакова увірвався в Мамашай, звідки вранці 15-го рушив на Північну сторону[20]. А вже 18 травня, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944, вцілілі кримські татари з Мамашая були депортовані в Середню Азію[21]. 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким в район з Орловської і Брянської областей РРФСР переселялись 6000 сімей колгоспників[22]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р. Мамашай був перейменований в Орлівку і Мамашайську сільраду — в Орлівську[23]. 15 лютого 1965 року село передане до складу Севастопольської міськради[24].

У поселенні народився:

• Решидов Абдраїм Ізмаїлович (1912—1984) — національний герой кримськотатарського народу.