Панас Кочура
Панас Кочу́ра (справжні ім'я і прізвище Кочур Панас Федорович; нар. (18 липня) 1905, Кролевець — пом. 5 листопада 1976, Київ) — український радянський письменник, прозаїк; член Спілки письменників України з 1954 року. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора.
| Панас Кочура | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
18 липня 1905 Кролевець, Чернігівська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
5 листопада 1976 (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Берковецьке кладовище | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 5 [18] липня 1905 року у місті Кролевці (тепер Сумська область, Україна) в сім'ї робітника. З 1913 року навчався в трирічній школі, потім у реальному училищі, яке пізніше реорганізоване у семирічну школу, яку він закінчив 1921 року.
Працював на Кролевецькому механічному заводі, у мандрівній театральній трупі Чернігівської губернської політпросвіти. Впродовж 1924–1927 років — секретар, голова Чапаєвської сільської ради Кролевецького району. В 1927 році покликаний до Червоної армії, два роки навчався в артилерійському училищі. Під час служби в 1929 році потрапив в аварію і тяжко захворів. З того часу був прикутий до ліжка. Член КПРС з 1956 року.
Помер 5 листопада 1976 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 74).
Творчість
- «Родина Сокорин» (журнал «Українська література», 1945, № 12; окремо — Київ, 1962; повість про боротьбу українського народу проти німецьких окупантів);
- «Остання подорож» (журнал «Вітчизна», 1951, № 3; оповідання присвячене Тарасу Шевченку);
- «Окрилені» (1953, у співавтостві із Миколою Ятком; повість про колгоспне життя повоєнних років);
- «Світлий ранок» (1954; роман про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького);
- «Вогні юності» (1957; повість про колгоспне життя повоєнних років);
- «Золота грамота» (1960, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
- «Апостоли правди» (1969, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
- «Із іскри — полум'я» (1972, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
- «Сичі на дзвіниці» (1974, про підпільні гурти в Україні напередодні революційних подій 1905—1907 років);
- «Початок вічного» (1977, про підпільні гурти в Україні напередодні революційних подій 1905—1907 років);
- «Блакитна мрія. Довга ніч» (1987).
Пам'ять
Ім'ям письменика названо одну з вулиць Кролевця і середню загально-освітню школу № 1.
Література
- Афанасий Кочура // «Писатели Советской Украины», Радянський письменник, Київ, 1960, сторінка 261 (рос.);
- Косян В. Х. Кочура Панас Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Косян В. Х. Кочура Панас Федорович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 3. — К., 1995.;
- Жадько В. О.. Український Некрополь. Київ. 2005. IBSN 966-8567-01-3. сторінка 209;
- Корнющенко І. П. Кочура Панас // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.