Партизанськ

Станція Сучан-1, початок XX ст.

У 1884 році у Владивостоці було засновано Товариство вивчення Амурського краю, одним з завдань якого був пошук у краї кам'яного вугілля, придатного для спалювання в топках судів і паровозів.

Влітку 1888 експедиція під керівництвом члена Товариства В. П. Маргаритова піднялася по річці Сучан до села Новицьке, де змогла виявити поклади кам'яного вугілля всього в одному метрі від поверхні землі. З 1888 по 1893 роки велися інтенсивні роботи з розвідки вугільного родовища. У 1891 році було видобуто 180 тонн вугілля. Результати теплотехнічних випробувань вугілля виявилися добрими: щільність, чистота і бездимність вугілля, рівний і високий жар, велика економія.

У 1896 було розпочато розробку родовища. Було засновано поселення Сучанський Рудник, яке дало початок сучасному місту. У період з 1901 по 1949 роки відкриваються шахти: Шахта № 1 — у 1901 році, «Центральна» (№ 10) — у 1918 році, «Нагірна» — у 1938 році, «Глибока» — у 1942 році, «Північна» — у 1943 році, «Авангард» — у 1949 році. У 1929 році розпочато будівництво електростанції. 27 квітня 1932 Сучанський рудник був перетворений в місто з назвою Сучан. У цьому ж році відкрився Сучанський гірничий технікум .

Події березня 1969 на острові Даманський призвели до повсюдного перейменування населених пунктів і постановою від 26 грудня 1972 місто отримало свою нинішню назву — Партизанськ.[1].

Місто було так названо тому, що саме гірницький Сучан і навколишні населені пункти долини річки Сучан були колискою червоного партизанського руху в роки інтервенції і громадянської війни.

Ліквідація вугільної галузі

Залишки збагачувальної фабрики

У 1980-тих роках шахти Партизанська відчували проблему плинності кадрів, багато шахтарів проживали в бараках і стояли в черзі на отримання житла. Під час Перебудови підприємства зіткнулися з дефіцитом в матеріально-технічному постачанні, застарівало обладнання, відзначалося падіння виробництва. Почалися затримки виплати заробітної плати. 10 липня 1990 колективи шахт Центральна, Північна і Глибока провели страйк. 5 жовтня 1993 на шахті Центральна стався завал, у результаті якого загинули шахтарі. 11 лютого 1994 на шахті Нагірна було проведено черговий страйк.

У 1994 році управління «Приморскуголь» визнало шахти Партизанська безперспективними, за винятком стабільно працюючої шахти Центральна.

17 березня 1995 страйкували всі 5 шахт: Глибока, Нагірна, Центральна, Північна, Авангард. У 1996 закрита шахта «Глибока». У 1997 році знову пройшов страйк. У травні 1997 року у зв'язку з різким скороченням видобутку вугілля зупинена робота Центральної збагачувальної фабрики. У січні 1998 року шахтарі на 2 години перекривають залізничні колії на лінії Углова — Находка, вимагаючи виплати затриманої зарплати. У квітні того ж року проходить голодування, затримка зарплати становить 9 місяців. У 1998 році закрито шахти Нагірна, Північна, Авангард. 29 жовтня 2003 на шахті Центральна на глибині 740 м при порушенні техніки безпеки стався вибух метану, загинуло 6 осіб. 1 листопада було оголошено днем жалоби. У 2004 через борги і труднощі у збуті вугілля була закрита шахта «Центральна». Більш ніж 100-річна історія містоутворюючої галузі Партизанська закінчилася.

Ліквідація вугільної галузі спричинила негативні соціально-економічні наслідки, залишивши тисячі людей без роботи і засобів до існування. Слідом за шахтами були ліквідовані підприємства легкої промисловості, приладобудування, сільського господарства.

Ландшафт Партизанська

Місто розташоване в долині річки Партизанська, у 40 кілометрах північніше Находки, у 95 км на схід Владивостока. Місто оточують сопки, їх висота в основному 250 метрів, деякі досягають висоти 500 метрів. Недалеко від міста розташовані хребет Макарівський і хребет Олексіївський (висота 1334 м). Пересічений рельєф ускладнює планування та забудову міста.

Клімат мусонного типу з теплим вологим літом і холодною малосніжною зимою. Найтепліший місяць — серпень, середня температура якого +20°С … +22°С, максимальна 37,8°С. Найхолодніший місяць — січень, середня температура −11°С … −13°С, мінімальна −29,9° С. Тривалість періоду з середньодобовою температурою вище 0° С в середньому становить 220—240 діб, вище 5°С — 200—210, вище 10°С — 160—170 діб.

Навколо міста ростуть листяні і змішані ліси, у яких ростуть монгольський дуб, береза, липа, горіх маньчжурський, коркове дерево амурське, ялиця, ялина, ясен, клен. Схили сопок покриті чагарником. У лісах живуть тигр амурський, ведмідь, сарна, лісовий кіт, дика свиня, візон, вивірка. Поблизу міста тече річка Партизанська — джерело водопостачання міста. Протягом довгих десятиліть шахти і збагачувальна фабрика скидали в басейн річки Партизанської стоки, що містять іони заліза, міді, фенолу. Є очисні споруди міста. Місто розташоване в сейсмічно активній зоні. Землетрус у 7 балів було зареєстровано 18 вересня 1933 року.

В місті народився Карпенко Віталій Юрійович (нар. 1937) — український актор, режисер.

• Офіційний сайт Партизанського міського округа
• Сайт Partizansk.eu
• Сайт Suchan.narod.ru