Пастель 16-19 століть (Ермітаж)

Пастель отримала свою назву від слова «а пастеллю», яким іменували засіб малювання одночасно чорним італійським олівцем і червоною сангіною, іноді з підфарбовуванням іншими кольоровими олівцями. Пастель відома в Західній Європі з 15 ст., часто в 16 ст. нею користувались італійські художники як допоміжним засобом при пошуках композиції, створенні ескізів, малюнків тощо.

Пастель — як назву, використовують як для кольорових крейдяних олівців, так і до самих пастельних творів. У 16—17 ст. пастель як художня техніка мала обмежене використання через осипання, бо має слабке поєднання з ґрунтами, необхідність фіксації та високі вимоги до зберігання, котрих не мали малюнки сангіною, олівцями, аквареллю. Папір з пастельним малюнком швидко псується комахами чи вологою та пліснявою, при перевезенні, потребує захисного скла тощо. Фіксація пастелі була настільки проблемною, що ці засоби шукали роками.

Перші друковані відомості про створення пастелей знайдені в книзі професора з міста Ліон Петруса Григоріуса від 1574 року. За період 16-18 ст. було надруковано низку видань і підручників для художників, як виготовляти пастелі, рецептури сумішей, описи праці та фіксації готових творів.

Тим не менше пастель приваблювала художників і аматорів спрощеною технікою, швидкістю малювання, яскравими кольорами, легкістю виправлення невдалих місць і відсутністю декількох етапів сушки, що мав живопис.

Плутанину викликало і питання систематики — куди віднести пастель, до графіки чи до живопису. Техніка дозволяла робити м'які переходи фарб і живописні ефекти. Водночас в пастелі ніколи не зникали чисто графічні якості — контур, штрихування тощо, що притаманне саме графічним творам. Все це дозволило розташувати пастель на межі технік.

Пастель часто використовував італійський художник Федеріко Бароччі (1535—1612) як допоміжний засіб створення ескізів та малюнків.

Тип погрудного ( і напівпарадного ) портрета виник у Франції в 16 ст. як чергова мода аристократичного мистецтва. До створення олівцевих портретів звернулись як фахові художники, так і низка аристократів-аматорів. Метою було створення портрету на згадку, тому часто виконували лише обличчя та частку костюму. Справжні галереї портретів сучасників створили французькі художники Даніель Дюмустьє (1574-1646) та Клод Меллан (1598 - 1688). Ці твори в одну - три фарби і стануть попередниками пастельних портретів наступних десятиліть. У Франції портретна пастель наприкінці 17 ст. набуває значення самостійного роду мистецтва. Але вона часто використовує сталу форму аристократичного парадного портрета або копіює парадні портрети олійними фарбами.

Помітний вплив на художню практику у Франції мало запрошення П'єром Кроза на працю у Париж венеціанської майстрині Розальби Кар'єри та пастелі її роботи. У Франції активно формується стиль рококо і як реакція на важкий варіант пізнього місцевого бароко, і як гонитва за всім модним і новим, і як варіант створення приємного мистецтва для аристократів, головна мета котрого — бути приємним і розважати від нудьги. Легковажний стиль Розальби Кар'єри, позбавлений пафосу і героїки як таких, сприяв появі своєрідного варіанту аристократичного жіночого портрету у Франції. Її художня манера мала помітний вплив як на митців Франції ( Франсуа Буше, Жан-Батіст Перроно, частково Шарден), так і на митців, що орієнтувались на тодішнє мистецтво Франції (швед Густав Лундберг (1695-1786), британець Джон Рассел (художник) (1745-1806) та ін.)

П'єр-Жак Волер . Пастель на папері «Шторм», Ермітаж.

Корнеліс Трост. Сцена з комедії 18 століття «Притворний сум», пастель на папері, Ермітаж.

Музейна колекція Ермітажу пастелей не мала і не має систематичного характеру. Це сталося через пізнє залучення Росії до світської культури західноєвропейського зразка, надто короткий термін стилю рококо в імперії (на котрий припав період розквіту пастелі у 18 ст.), надання переваги живопису олійними фарбами та друкованій гравюрі, нищення портретів в техніці пастелі від несприятливих умов зберігання та уява про їхню другорядність. В 19 ст. пастель як техніка перебувала в забутті і була відроджена в художній практиці майстрами Франції лише наприкінці 19 століття (Едуар Мане, Едґар Деґа, Анрі Тулуз-Лотрек).

Музейна збірка має самостійні портретні чи сюжетні композиції західноєвропейських художників, твори іноземних митців, що приїздили на працю у Петербург чи Москву, частку творів російських митців та російських аматорів. Другорядність художньої продукції в техніці пастелі обумовила переважну більшість в колекції як портретів, так і малу кількість видатних їх зразків. Низка відомих західноєвропейських художників, що звертались до пастелі, не представлена зовсім. Поодинокими зразками представлені і майстри 16 ст.

В колекцію окрім портретів випадково потрапили також алегорії, сцени з театральних вистав, одиничні пейзажі та поодинокі твори майстрів зламу 19-20 ст. (побутовий жанр).

До 18 та 19 століть в колекції Ермітажу (періоду значного поширення пастелей, їхньому занепаду у першій половині 19 ст. і відродженню наприкінці століття) належать сто п'ятдесят зразків. Серед представлених майстрів — переважно митці Франції, поодинокі зразки належать майстрам Італії, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів тощо. Серед імен — Федеріко Бароччі, Розальба Кар'єра, Корнеліс Трост, Джон Рассел (художник), Анна Доротея Тербуш-Лішевська, Антон Рафаель Менгс, Франсуа Буше, П'єр-Жак Волер, Теобальд Мішо, Франц фон Ленбах, Макс Ліберман, Едґар Деґа, Соня Делоне, низка анонімних та другорядних невизначених майстрів.

• 
  Розальба Кар'єра. «Алегорія Літа», бл. 1725 р., Ермітаж
• 
  Франсуа Буше. «Штудія оголеної натури», бл. 1760 р., Ермітаж
• 
  Едгар Дега. «Жінка за туалетом», пастель, бл. 1885 р., Ермітаж

• Киплик Д.И. «Техника живописи», 1925 (?)
• Каталог «Пастели художников западноевропейских школ XVI — XIX в.» Составитель Т.Д. Каменская, Л., 1960
• Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968
• Комелова Г.Н. Миниатюрист Франсуа Самсуа в России // Россия-Франция. Век Просвещения. СПб. 1992
• Клементьев В.Г. Коллекция живописи музея-заповедника Ораниенбаум // Памятники культуры / Новые открытия М.,1998
• Горбачева С. Русский пастельный портрет от века XVIII до века XX // Искусство: газета издательского дома "Первое сентября". М. 2002. № 14
• Альбом «Сокровища Эрмитажа»,Л, « Советский художник»,1969
• Комплект открыток «Западноевропейске пастели»,серия «Колекции Эрмитажа», «Аврора», 1972

• http://cheloveknauka.com/pastelnyy-portret-xviii-veka-v-rossii

• Акварель
• Малюнок
• Графіка
• Рококо
• Імпресіонізм
• Пастель
• Ермітаж (відділ малюнків)
• Дрезденська картинна галерея