Пастернак Ярослав Іванович

Народився в м. Хирів (тепер Старосамбірського району Львівської області).

Після закінчення Перемишльської гімназії у 1910–1914 рр. студіював класичну філологію та археологію на філософському факультеті Львівського університету.

У 1914–1918 рр. служив у австрійському війську, після Листопадового Чину в Галичині перейшов у ряди VII Стрийської бригади Української Галицької Армії (зокрема, 8 січня 1919 р. загін під його командуванням разом з іншими частинами УГА визволив Куликів, Жовкву[1]), побував у Наддніпрянщині, влітку 1920 р. опинився в таборі інтернованих у Чехо-Словаччині.

У 1922–1925 рр. продовжував археологічні студії в Карловому університеті Праги у всесвітньовідомого славіста Любора Нідерле, працював на кафедрі археології Українського Вільного Університету. Захистив дисертацію «Руські Карпати в археології» і 26 березня 1926 р. одержав звання доктора філософії. У 1923–1928 рр. працював асистентом Державного Археологічного Інституту в Празі і провів великомасштабні розкопки на терені старої Праги, зокрема, на королівському замку «Градчани».

У 1928 р. повернувся до Львова, 1929 р. став дійсним членом НТШ і протягом 1928–1939 рр. очолював музей НТШ.

Найважливіші розкопки провів на терені княжого Галича (1934—1941), де відкрив Успенський собор з саркофагом Ярослава Осмомисла. В 1935 р. габілітувався на доцента УВУ в Празі, в 1936–1939 рр. та 1942–1944 рр. був професором греко-католицької Богословської Академії у Львові, в 1939–1941 рр. — професором і завідувачем кафедри археології Львівського університету.

У 1940–1941 рр. — старшим науковим співробітником Львівського відділу Інституту археології АН УРСР.

У 1944 р. Я. Пастернак емігрував, був науковим працівником університету в Геттінгені, професором УВУ в Мюнхені, читав лекції у Боннському університеті. В 1949 р. прибув до Канади (Торонто), де й провів решту свого життя, активно працюючи над різними проблемами української археології.

Помер 22 листопада 1969 р. в Торонто. Похований на цвинтарі Парк Лан.

Дружина — Марія Пастернакова (український педагог, журналіст, критик).

• Коротка археологія західноукраїнських земель. — Львів, 1932
• Старий Галич. — Краків-Львів, 1944
• Пастернак Я. Археологія України: первісна, давня та середня історія України за археологічними джерелами. Наукове Товариство ім. Шевченка. — Торонто, 1961
• Пастернак Я. Важливі проблеми етногенези українського народу в світлі археологічних досліджень. Українське Історичне Товариство. — Нью-Йорк, 1971
• Нарис «Бучаччина крізь серпанок тисячоліть» в збірнику Бучач і Бучаччина.[2]
• Пастернак Я. До проблеми поширення й хронології лінійно-стрічкової кераміки в Європі.  Українська Вільна Академія Наук Серія Археологічна. Трипільська культура на Україні Зб. 2. ч. 1 — Авґсбурґ, 1948
• Пастернак Я. Ранні слов'яни в історичних, археологічних та лінгвістичних дослідженнях. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка т. 189.— Нью-Йорк, 1975
• Пастернак Я. Пояснення тризуба — герба Великого Київського князя Володимира Великого. Українське Видавництво «Пробоєм». — Прага, 1941

• Вулиця Ярослава Пастернака у Львові (раніше Рашинська).[3]

• О. В. Ясь. Пастернак Ярослав Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 85. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Верига В., Дослідник підземного архіву України (Пам'яті проф. д-ра Ярослава Пастернака) // Український історик, 1970. — № 4.
• Дольницький М. Визначний археолог, проф. др. Ярослав Пастернак // Терем. Проблеми української культури. — Рік I. — Число I. — Детройт, 1962.
• Коваль І., Дослідник підземного архіву України. — Галич-Львів, 1999.
• Петегирич В., Павлів Д., Филипчук М., Ярослав Пастернак і українська археологія // Studia Archaeologica, 1993. — Ч. 4.

• Архів Львівського національного університету імені Івана Франка.