Пастухов Микола Ісаакович

У 1941 році, перед війною, поступив в Театральне училище імені М. С. Щепкіна. У березні 1943 року був призваний в Червону армію і направлений у Чебоксарське військове училище зв'язку. Через півроку рядовий Пастухов стає телеграфістом однієї з танкових бригад. У бою під Великими Луками отримав легке поранення, проходив лікування в госпіталі. У 1944 році продовжив службу в Латиській дивізії зв'язківцем[3].

У 1945—1953 рр. Пастухов був актором Центрального театру Червоної Армії, з 1953 року — Тамбовського драматичного театру ім. Луначарського, в 1957—1958 роках — Московського театру «Современник». З 1958 р. — актор Центрального академічного театру Радянської Армії (нині — Театр Російської армії), театральні роботи в спектаклях: «Дядя Ваня» (за А. Чеховим), «Святая святих» (за І. Друце), «Закон вічності» (за Н. Думбадзе), «Сніги впали», «Холостяк», «Багато шуму з нічого» та ін.

Справжню популярність і визнання отримав в кінематографі, зігравши більше шістдесяти ролей. У 1961 році дебютував в ролі кухаря у картині реж. С. Колосова «Приборкання норовливої». Знімався у провідних режисерів: А. Міхалкова-Кончаловського, С. Соловйова, М. Міхалкова, П. Тодоровського, Р. Балаяна, Родіона Нахапетова, О. Мітти, А. Сурикової, О. Ітигілова та ін.

У 1977 році удостоєний звання Народний артист РРФСР.

У 1999 році нагороджений Золотою пушкінською медаллю «За внесок у розвиток, збереження та примноження традицій вітчизняної культури».

Нагороджений орденами Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», ювілейними медалями і пам'ятними знаками.

Жив і працював у Москві. Пішов з життя 23 травня 2014 р.

• «Дядя Ваня» (1970, Ілля Ілліч Телегін)
• «Станційний доглядач» (1972, Самсон Вирін)
• «З тобою і без тебе» (1973)
• «Свій серед чужих, чужий серед своїх» (1974, Степан Ліпягін, чекіст)
• «Раба любові» (1975, Веніамін Костянтинович, сценарист)
• «На край світу…» (1975, старий)
• «Від зорі до зорі» (1975, Федір Васильович Рожнов, Друга премія за виконання чоловічої ролі, ВКФ 1976)[4])
• «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» (1977, Порфирій Семенович Глагольєв)
• «Напередодні прем'єри» (1978, Іван Максимович, директор ТЮГу)
• «У день свята» (1978, Пантелеймон Дмитрович Гринін)
• «Кілька днів з життя Обломова» (1979, батько Штольца (озвучив М. Губенко)
• «День весілля доведеться уточнити» (1979, Петро Андрійович Шитов, батько Сергія)
• «Капіж» (1981, Аркадій Семенович)
• «Професія — слідчий» (1982)
• «Ми жили по сусідству» (1982, Іван Дмитрович)
• «Небувальщина» (1983)
• «Гори, гори ясно...» (1983, Тимофій Локтіонов, батько Парфена)
• «Вікторія» (1987, Оскар Борисович)
• «Християни» (1987, священик)
• «Презумпція невинності» (1988, Петро Микитович, хірург, вимушений псевдоміліціонер, «товариш майор»)
• «Смиренний цвинтар» (1989, священик; Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Леді Макбет Мценського повіту» (1989, Зіновій Борисович)
• «Аварія — дочка мента» (1989, дід Валерії)
• «Російський відділ» (1990, дядько Матвій; США)
• «По 206-й» (1990)
• «Пустеля» (1991, Іоанн)
• «Загублений у Сибіру» (1991, дядя Міша)
• «Як живете, карасі?» (1992)
• «Стрілець неприкаяний» (1993, дід Германа)
• «Петербурзькі таємниці» (1994, Князь Чечевинський)
• «Німий свідок» (1994, сторож)
• «Поліцейська академія 7: Місія в Москві» (1994, США, глава сім'ї)
• «Образа» (1997, фільм-спектакль)
• «Криза середнього віку» (1997)
• «Марш Турецького» (2000)
• «На розі, у Патріарших…» (2003)
• «„Ви не залишите мене...“» (2006, старий)

тощо.

• Центральний академічний театр Російської армії: Пастухов М. І. (фото) (рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)