Ольшанський Володимир Архипович
Володимир Архипович Ольша́нський (нар. 18 лютого 1931, Дніпропетровськ — пом. 9 серпня 2007) — український художник; член Спілки художників України з 1970 року[1].
Ольшанський Володимир Архипович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
18 лютого 1931 Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР | |||
Смерть | 9 серпня 2007 (76 років) | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Жанр | портрет, пейзаж, натюрморт і плакат | |||
Навчання | Дніпровський театрально-художній коледж і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Пащенко Олександр Софонович і Селіванов Іван Михайлович | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія
Народився 18 лютого 1931 року у місті Дніпропетровську (тепер Дніпро, Україна). Закінчив семирічну школу, після чого вступив до Дніпропетровського художнього училища, яке закінчив 1951 року. У 1963 році закінчив факультет графіки Київського художнього інституту[1] (викладачі Олександр Пащенко, Іван Селіванов). Член КПРС з 1964 року.
Працював у Товаристві художників Вінниці, у редакціях видавництв «Веселка», «Радянська школа» — малював ілюстрації до казок, оповідань, статей. 1969 року переїхав до Миколаєва. Неодноразово обирався членом правління Миколаївської обласної організації Спілки художників України, працював відповідальним секретарем, відповідав за виставкову діяльність, очолював творчу художню раду при виробничому комбінаті[1]. Жив у Миколаєві в будинку на проспекті Леніна № 96, квартира 5. Помер 9 серпня 2007 року.
Творчість
Працював в галузі станкової графіки (офорт, ліногравюра), станкового живопису (малював портрети, пейзажі, натюрморти), плакату. Серед робіт:
- серії:
- «Металурги Придніпров'я» (1963, офорт);
- «Прокатники» (1963, офорт);
- «Жовтень» (1969, ліногравюра);
- «Пам'ятники культури України» (1970, ліногравюра);
- плакати:
- «Кобзар 1814—1964 рр.» (1964);
- «Ювілейний» (1964);
- «Портрет дівчини-будівельниці» (1964);
- «Переможець» (1965, ліногравюра);
- «По першій кризі» (1967);
- «Рибалки» (1967, ліногравюра);
- триптих «Рік 1918-й» (1968).
Зробив 10 портретів миколаївських афганців для музею Великої Вітчизняної війни в Києві. Брав участь у створенні проекту пам'ятного знака воїнам-інтернаціоналістам в Миколаєві[1].
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1964 року. Провів понад десять персональних виставок в Миколаєві, Мурманську, Тіксі.
Роботи художника знаходяться в музеях Києва, Севастополя, Вінниці, Дніпра, Харкова, Полтави, Одеси, Миколаєва, Очакова. Більше ста робіт перебувають у приватних колекціях в Росії, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, Великої Британії, США, Ізраїля[1].
Відзнаки
- Грамоти Спілки художників СРСР та України;
- Медаль «За трудову доблесть» (1973);
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1985)[1].
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 341.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 166.