Пенджикент
Пенджикент – місто у Республіці Таджикистан, адміністративний центр Пенджикентської нохії Согдійської області. До 1953 року – селище.
| Пенджикент тадж. Панҷакент | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 39°30′11″ пн. ш. 67°36′54″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Таджикистан | |||
| Адмінодиниця | Согдійська область | |||
| Столиця для | Пенджикентська нохія (Райони Таджикистану) | |||
| Засновано | V ст до н. е. | |||
| Статус міста | 1953 | |||
| Населення | 40 тис. осіб (2013) | |||
| Висота НРМ | 900 м м | |||
| Телефонний код | (992) 3475 | |||
| Часовий пояс | UTC+5 | |||
| Номери автомобілів | 02РТ | |||
| GeoNames | 1220798 | |||
| OSM | ↑3279374 ·R (Согдійська область) | |||
| Поштові індекси | 735500 | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
  Пенджикент Пенджикент (Таджикистан) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Пенджикент у Вікісховищі | ||||
Географія
Місто розташовано у долині річки Зеравшан, у 68 кілометрах на південний схід від Самарканда, і в 320 кілометрах на південний захід від Худжанда.
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 22.8 °C (73 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -1.6 °С (29.1 °F).[1]
| Клімат Пенджикента | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середня температура, °C | −1,6 | −0,4 | 4,9 | 11,2 | 15,6 | 20,5 | 22,8 | 21,1 | 16,4 | 10,4 | 5,5 | 1,4 | 10,7 |
| Норма опадів, мм | 53 | 53.2 | 85 | 94 | 62.6 | 11.1 | 6 | 2.6 | 4.6 | 31.8 | 33.9 | 48.7 | 486.5 |
| Днів з опадами | 10,7 | 11,3 | 13,5 | 12,1 | 9,3 | 3,1 | 2,3 | 1,2 | 1,7 | 5,6 | 7,5 | 9,6 | 87,9 |
| Вологість повітря, % | 66.1 | 66.9 | 64.4 | 60.9 | 53.8 | 42.3 | 41.3 | 42.1 | 45.3 | 55.1 | 59.1 | 64.4 | 55.1 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Промисловість
У Педжикенті розташовано виноробний, цегляний, молочний, тютюново-ферментаційний, консервний завод, м’ясокомбінат, рисомельний комбінат.
Населення
Населення Педжикента станом на 1974 рік становило 16 тис. мешканців, станом на 2010 рік населенням міста складало станом на 2013 рік – 40 тисяч.
Культура
Освітні заклади
У місті знаходиться педагогічне училище, історико-краєзнавчий музей.
Пам’ятки архітектури
На південно-східній околиці сучасного Педжикента знаходяться руїни согдійського міста – давнього Пянджикента – унікальна пам’ятка домусульманської культури Середньої Азії. Його дослідження почалось ще в 1946 році. Місто існувало з 5 до середини 8 століття. У 1-й чверті 8 ст. Пянджикент був зруйнований арабськими завойовниками, а через деякий час занепав[2][3].
Саразм — поселення IV – II тисячоліть до н.е. поблизу Пенджикента із збереженими храмами вогню, громадськими і житловими будівлями, культовими і палацовими спорудами. Загальна площа поселення перевищує 100 гектарів. Саразм був центром стародавнього рудовиробництва, золото і срібло, яке було виготовлено в місті експортувалось у країни Середнього і Близького Сходу та Західної Індії. При розкопках в Саразмі був знайдений палацовий комплекс площею понад 250 квадратних метрів[4].
На окраїні сучасного Пенджикента розташована середньовічна цитадель оточена житловими будівля з настінними розписами, недалеко від центру городища є некрополь. Це місце називається Кайнар за назвою джерела. Але найбільше прославилось городище давнього Педжикента живописними стінними розписами, які збереглися попри понад 1300-річне знаходження в завалах.
У гірському поселенні Мазорі Шариф знаходиться мавзолей Мухаммада Башоро – знавця хадисів (розповідей про вчинки і висловлювання пророка Мухаммада і його послідовників). Портал мавзолею серед написів має точне датування – 743 рік Хіджри, що відповідає 1342-1343 рокам.
Мавзолей засновника класичної таджицької поезії Абу-Абдулло Рудакі був збудований у 1958 році. Це пов’язано з тим, що до кінця не була вивчена біографія поета і відповідно не було досліджено місце його поховання. Відомо, що Рудакі останні дні свого життя провів у бідності і помер у 941 році у рідному поселенні Панджруд недалеко від Пенджикента.
На деякій відстані від Пенджикента розташований архітектурний комплекс Хазраті-Бобо (кишлак Чорку, м. Ісфара). Звідси ще одна його назва – мавзолей Чорку. У комплекс входять культові споруди різного часу будівництва, головним з яких є мавзолей святого, якого місцеве населення називає по різному «Хаст-і-Подшох», «Хаст-і-Амір», «Амір Хамза Сохібкірон»
Примітки
- Клімат Пенджикента
- Пенджикент // БСЭ Архівовано 20 березня 2014 у Wayback Machine. (рос.)
- Пенджикент // БСЭ (рос.)
- Пенджикент - Поселение Саразм (рос.)