Уляна Кравченко

Уляна Кравченко (при народженні Юлія Шнайдер) (18 квітня 1860, Миколаїв,  — 31 березня 1947, Перемишль) — учителька, українська письменниця, активістка українського жіночого руху, перша на західній Україні поетеса, чиї твори стали популярними[1].

Уляна Кравченко
Уляна Кравченко, 1893 рік
Ім'я при народженні Юлія Шнайдер
Народилася 18 квітня 1860(1860-04-18)
Миколаїв, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Померла 31 березня 1947(1947-03-31)
Перемишль, Ряшівське воєводство, Польська Республіка
Громадянство Австро-Угорщина→Польська Республіка
Національність німкеня, українка
Діяльність письменниця, поетеса
Alma mater Львівська учительська семінарія
Мова творів українська
 Уляна Кравченко у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народилася 18 квітня[2] 1860 року в м. Миколаїв, нині Львівська область, Україна (тоді Австрійська імперія) в родині повітового урядника, німця за походженням.

Уляна Кравченко

Батько — Юліус Шнайдер (нім. Julius Schneider[3]), зокрема, служив повітовим[4] канцеляристом у Миколаївському повіті, зокрема, 1866 року[3][5]; помер, коли Юлії минуло 10 років. Мати Уляни — Юлія Лопушанська, донька священика УГКЦ. Виховувалась у родині вуйка — судового радника О. Лопушанського.

Уляна Кравченко з родиною, 1920-ті роки.

Початкову освіту майбутня письменниця здобула вдома (вчителька німкеня, котра часто «по лекції» говорила з ученицею про літературу). Потім Юлія Шнайдер навчалася у Львівській учительській семінарії (1877—1881). Після її закінчення вчителювала у школах Львівщини, зокрема, у Бібрці до 1884-го[6]. В тому ж році вона переведена до сусіднього села Стоки, де у недобудованому приміщенні школи пропрацювала кілька місяців, а потім за протекції Івана Франка переведена до Львова.

У Львові її «звинуватили» у прихильності до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Франка, через що звільнена з роботи.

Деякий час потому Уляна Кравченко працювала вчителькою в родині поміщика з села Руденко під Львовом, потім — два роки в селі Долішній Лужок на Дрогобиччині, де вийшла заміж за місцевого шкільного вчителя, мала доньку і сина. У 1888–1920 років працювала у селі Сільці на Дрогобиччині з невеликими перервами.

З 1920 року жила і працювала у Перемишлі[7], де й померла 31 березня 1947 році, та похована.

Творчість

Після виходу 1885 року першої збірки «Prima vera», яка підписана ще справжнім прізвищем і виразно позначена впливом поезії Івана Франка, юна поетеса здобула чималу популярність серед читачів.

1891 року вийшла друком поетична збірка «На новий шлях» під псевдонімом Уляна Кравченко, де вміщено вірші, насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами до жінок-сучасниць щодо активної участі у житті суспільства.

Надалі понад два десятиліття її поезії виходять друком у різних часописах, журналах, альманахах, антологіях («Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Житє і слово», «Руслан» та ін.). Окремими виданнями її книги, адресовані головно для дітей та юнацтва, появляться у 20-30-х роках ХХ ст., зокрема «Проліски», «В дорогу» (обидві 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). Одночасно поетеса видає і третю збірку своїх віршів «В житті є щось» (1929) та «Вибрані поезії» (1941), у яких суттєво домінують, кажучи авторським окресленням Уляни Кравченко, інтимні ліричні зізнання, пейзажно-настроєва лірика, наскрізними є мотиви туги за щастям, тривожне, тремке побивання-співчуття за простолюд у його змаганні з життєвими негараздами, а також громадянсько-патріотичні інтонації, в яких пульсують ідеї об'єднання обох частин української землі в єдиній Українські державі.

Багата на заклично-патріотичні пасажі та громадянський пафос і майже не відома (через заборону) збірка «Для неї — все!» (1931), де вміщено поезії зі стрілецькими мотивами, як-от: «Під Крутами», «На стрілецьку нуту», цикл «З пісень летунів» та ін. Досі маловідомим залишається вірш Уляни Кравченко «Заповіт Митр. Йосифа Велямина Рутського» (1937)[8]. Окрім того, вона видала збірки поезій у прозі «Замість автобіографії» (1934) та «Мої цвіти» (1933), численні статті, автобіографічні нариси, оповідання, повістки, спогадові шкіци. Поетка здійснила численні переклади і переспіви з європейських поетів (Н. Ленау, А. Немоєвського, С. Пшесмиицького, А. Урбанського, Я. Каспровича), що мали значний вплив на формування естетичних уподобань і вдосконалення художньої майстерності самої письменниці та її сучасників.

Поетичні збірки
  • Prima vera (1885)
  • На новий шлях (1891)
  • В дорогу (1912)
  • Проліски (1921)
  • Лебедина пісня (1924)
  • В житті є щось (1929)
  • Шелести нам, барвіночку! (1932)
  • Вибрані поезії (1941)

Спогади

Вплив Івана Франка

За свідченням літературознавців, Іван Франко відіграв у формуванні творчої особистості Уляни Кравченко вирішальну роль. Так, Ю. Горблянський вважає, що класик вплинув і на формування провідного образу у творчості молодої поетеси, і всієї стилістики політичної та філософсько-медитаційної творчості. Починаючи від її другої збірки, вплив Івана Франка вчувається у всій її поезії[9]. Багатий матеріал до цього дає опублікована епістолярна спадщина Франка і Кравченко.

Основні видання творів

Вшанування пам'яті

На її честь названі:

Примітки
  1. http://bibrka-city.in.ua
  2. за іншими даними 16 квітня → Див. за іншими даними 16 квітня
  3. Handbuch des Galizisches provinzial-handbuch für das jahr 1866 Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.. — Lemberg : aus der k. k. galiz. Aerarial-Staats-Druckerei, 1866. — S. 49. (нім.)
  4. Янишин Б. М. Кравченко Уляна… — С. 274.
  5. за даними Б. Янишина — комісаром, вочевидь, помилково
  6. Текстова копія офіційного сайту м. Бібрка: Бібрська СЗШ І-ІІІ ступенів
  7. Олесь Старовойт. «Український історичний календар». Львів, вид-во «Каменяр», 1992
  8. Ukrainer. Віки і люди: історія та ідентичність: Заповіт Митрополита Йосифа Велямина Рутського. Віки і люди. Процитовано 14 травня 2017.
  9. Юрій Горблянський. «І хто кому натхненням був…» До 150-річчя від дня народження Уляни Кравченко//Каменяр (інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка), № 4, квітень 2010
  10. Бібрська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Уляни Кравченко

Джерела та література
  • Б. М. Янишин. Кравченко Уляна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 274. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • М. В. Ващишин, Л. І. Міщенко. Кравченко Уляна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Жук К. Й. Уляна Кравченко // Література в школі. — 1960. — № 2. — С. 88—90.
  • Царик Я. Талановита вихованка Каменяра // Дзвін. — 1990. — № 4.—С. 138—141.
  • Скиба І. Уляна Кравченко — соратниця Каменяра // Слово і час. — 2006. — № 8. — С. 65—67.
  • Коцюба О. Співачка рідного краю: до 135-річчя Уляни Кравченко// Вітчизна. — 1996. — № 5/6. — С. 119—121.
  • Коцюба О. Захисниця «робочих людей» // Вітчизна. — 1981. — № 9 — С. 216—218.
  • Коцюба О. Останнє побачення // Жовтень. — 1975. — № 8. — С. 82—86.
  • Гетьман В. Ф. Уляна Кравченко і народна школа // Методика викладання укр. мови і л-ри: респ. наук.-метод, зб. — К., 1971. — Вип. 5. — С. 106—111.
  • Дей О. Поезія, овіяна духом Франка // Вітчизна. — 1959. — № 2. — С. 201—203.
  • Книш І. Три ровесниці, 1860—1960 : до 100-річчя народин У. Кравченко, М. Башкірцевої, М. Заньковецької. — Вінніпег: National publishers LTD, — 320 с.
  • Кравченко Уляна (Шнайдер Юлія Юліївна) // Жінки України: біогр. енцикл. слов. / редкол.: М. А. Орлик (голов, ред.) [та ін.]. — К., 2001. — С. 223—224. — ISBN 966-651-002-2.
  • Монастыренко Г. Ученица Каменяра // Радуга. — 1991. — N 12. — С. 141—142.
  • Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ, 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.