Дніпрова Чайка

Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (тепер — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) в родині священника. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії.

В 1885 році в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 р.

Монета НБУ присвячена 150-річчю від дня народження Дніпрової Чайки

1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік — Феофан Василевський був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.

Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі («Морські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібретто дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).

В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 1918–1920 рр.

Могила Дніпрової Чайки

Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 року в с. Германівці на Київщині. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).

Із Херсонщиною пов'язаний значний період життя письменниці. Як писала сама Людмила Олексіївна в автобіографії, “пригадую Слобідку Стару, або: Малу Маячку... Отут минуло моє дитинство на половину, бо друга відбулася в Одесі”. На всі вакації дівчина виїздила під Херсон, у села, де правив службу її батько. Це були Мала Маячка і Збур’ївка, – або Гола Пристань, куди на гостини кликав дядько Петро Березін, або Білозерці чи Олешки, де мешкали родичі і друзі.

Закінчивши гімназію, викладала у сільських школах Херсонської губернії.

У 1881 р. стала делегаткою вчительського з’їзду в Херсоні, на якому активно підтримала підсумкову ухвалу про “викладання в школі на рідній мові народу”.

Мешкала у Херсоні у 1885 - 1887 рр. та 1895 - 1908 рр. Родина Василевських проживала на вулицях Грецькій, №15, Гімназичній №2 й №12 у власному одноповерховому будинку. Там народились, росли і виховувались їхні діти – Оксана, Наталка та В’ячеслав.

Молоде подружжя, разом із тим, всіляко брало участь у громадському та літературному житті Херсона, створивши активне культурне середовище, куди ввійшла родина Русових – Олександр та Софія, а також Борис Грінченко, Дмитро та Олена Марковичі, Андрій Грабенко-Конощенко та інші. Завдяки херсонській “Громаді” Дніпрова Чайка особисто познайомилася з корифеями української сцени Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським, Павлом Саксаганським.

У 1903-1904 рр. письменниця співпрацює з організацією допомоги політичним в’язням Херсонської тюрми. Її дім стає місцем зустрічі місцевих політичних діячів та митців. Людмила Василевська потрапляє до списку неблагонадійних, її заарештовують, а потім за нею встановлюється гласний нагляд поліції.

Херсонський період був досить плідним у творчому житті Дніпрової Чайки. У 1886 році в белетристичному збірнику «Степ», що вийшов у Херсоні, були надруковані два вірші письменниці «На лимані» та «Зірка».  

На її честь названі:

• Вулиця Дніпрової Чайки у Львові;
• Провулок Дніпрової Чайки у Первомайську;
• Херсонська обласна бібліотека для дітей (з 2013 р.).

• Г. П. Герасимова. Дніпрова Чайка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 408. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Я. Ю. Голобородько. Дніпрова Чайка // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• ДНІПРОВА ЧАЙКА | Людмила Василевська-Березіна | Програма «Велич особистості» | 2016 (ВІДЕО)
• Страница Л. А. Василевской- Березиной на сайте «Николаев литературный»
• Поема Дніпрової Чайки «Галина криниця» (З неопублікованого)
• Художній розвиток Дніпрової Чайки
• Довідка на сайті Миколаївської дитячої бібліотеки
• Довідка на сайті Херсонської обласної наукової бібліотеки
• Іван Немченко «Пропагувала українство, як могла». (Літературна й просвітницька діяльність Дніпрової Чайки)
• Твори Дніпрової Чайки
• «Життя у нас таке, що тільки рослині не встидно жити»^{[недоступне посилання з липня 2019]} Журнал «Країна» № 95 за 04.11.2011
• Дніпрова Чайка. Твори. Кн. 1 / Дніпрова Чайка. – Київ : Вид. Т-во ”Дзвін”, 1919. – 126, 2 с.
• Дніпрова Чайка – збирач народних пісень
• Софрон Круть та Дніпрова Чайка
• Віртуальна вітальня Дніпрової Чайки
• Дніпрова Чайка. Вільна птиця