Печеніжинський повіт

Печеніжинський повіт (нім. Bezirk Peczeniżyn, пол. Powiat peczeniżyński) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки і Польської Республіки. Адміністративним центром повіту було місто Печеніжин.

Печеніжинський повіт
ОкругКоломийський (до 1867)
Коронний край Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія
Австро-Угорщина
ЦентрПеченіжин
Створений 1854
Площа 496 км² (1910)
Населення 46 794 (1910)
Найбільші міста Печеніжин

Історія

Повіт існував у період від 1855 до 1940 року (з перервою 1867—1898).

Австро-Угорщина

Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 26 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи приєднаний до Коломийського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Печеніжинський судовий повіт), а до Косівського повіту передані громади Космач і Акрешори.

Відновлений Печеніжинський повіт у 1898 р.[1].

На 1910 р. на території повіту діяли два повітові суди — в Печеніжині (охоплював 8 громад) та Яблунові (14 громад).

ЗУНР

Повітовим комісаром спочатку був поручник Сіменович, його змінив податковий урядник Людвик Пенчаковський, а з 21 листопада 1918 p. — Михайло Ґеник-Березовський, військовий, колишній суддя. Міським комісаром (бургомістром) обраний Ґорецький. Головою Повітової УНРади обраний на початку листопада 1918 р. — о. Іоан Майковський, парох у Семаківцях. Делегатом до УНРади був обраний Гриць Дувіряк (УРП; СРП).[2]

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР.

Польська окупація

Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі.

Печеніжинський повіт
Powiat peczeniżyński
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща
ВоєводствоСтаніславське
Адміністративний центрПеченіжин
Населення: 43 085 (1921)
Площа: 496
Густота: 86,9


TERYT:Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1
місько-сільські
сільські 21
Адміністрація
Мапа
- 

Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ

До складу повіту входило 22 поселення (з них 1 місто, 21 сільська гміна) зі 9 948 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 43 085 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 38 309 — греко-католики, 1 565 — римо-католики, 3 205 — юдеї, 6 — інших визнань.

Міста (Міські ґміни)

Сільські ґміни

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

1 квітня 1929 року повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту[3].

Нині на території Печеніжинського повіту розташовані дві адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Косівський і Коломийський райони.

Населення

На 1910 р. українці-грекокатолики становили 87 %, євреї — 9 %.

Джерела
  • Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)

Посилання

Примітки
  1. Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42
  2. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  3. Розпорядження Ради Міністрів 16 березня 1929
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.