Ковалівка (Коломийський район)

За народними переказами, село заснувала сім'я коваля з-під Умані, тепер Черкаської області, яка втекла від свого пана і опинилася аж на Гуцульщині. Давнє село лежало на правому березі Лючки, де тепер місцевість "Стара Ковалівка", а відтак забудувалося на правому березі.

Перша письмова згадка — 1670 рік.

Недалеко від Ковалівки росли густі ліси, де переховувалися опришки. Не раз вони навідувалися в село. Так, у 1677 році опришки загону Василя Гліба, який діяв тоді в околицях Надвірної, напали на шляхтянку Полянську, яка жила в Ковалівці, забрали у неї пару коней та різних речей на 300 злотих.

У першому поземельному перепису 1788 року, зробленому вже за часів австрійського панування, Ковалівку схарактеризовано як невелике село, що належало до громади у Стопчатові і разом з нею входило до Яблунівської домінії. Проживало тоді в Ковалівці 152 чоловіка. В селі було 20 господарств. Земельні угіддя обчислювалися 396 моргами, переважно сіножатей (городів було лише 93 морги).

Австрійська влада менш за все дбала про освіту українського населення. В Ковалівці не було школи. Незважаючи на нужденність життя, селяни прагнули до знань. Тому діяльність сільських просвітителів завжди знаходила тут підтримку. Прихильно ставилися селяни до вчителів, які не тільки навчали дітей, а й своїми знаннями живили допитливий природний розум селянина.

1885 року мешканці Ковалівки на власні кошти відкрили читальню, що містилася в хаті В. Ясінського.

В 1905 році в Ковалівці було 2 невеличкі читальні: «Просвіта» та ім. Качковського. Тут знайомилися з творами українських письменників, відзначали їхні ювілеї. В 1906 році в селі відбувся урочистий вечір на честь Т. Г. Шевченка. Лише в 1907 році у Ковалівці відкрито одно-класну школу, на утримання якої мешканці села вносили окремий податок.

У роки Першої світової війни мешканцям Ковалівки довелося зазнати всіх лих і нестатків, що випадали на долю прифронтових населених пунктів. Через село кілька разів проходила лінія фронту. Мобілізовані до австро-угорської армії ковалівські селяни здавалися в полон росіянам, зокрема М. І. Мельник, О. О. Ясінський.

Після розпаду Австро-Угорщини в Ковалівці при владі стали ЗУНРівці.

Наприкінці 1919 року до села вступили окупаційні війська Польщі.

За двадцятиліття польської окупації ковалівські селяни вкрай зубожіли, а додаткових засобів до існування знайти було дуже важко. Та гніт був не тільки економічний. Селяни не могли одержати медичної допомоги — в Ковалівці не було жодного медика.

Протягом 1933—1935 pp. споруджено народний дім, у якому проводилася культосвітня робота, селяни самотужки здобували освіту.

1 липня 1941 року до села вдерлися гітлерівці. Страшні часи настали для жителів Ковалівки. Як і на всіх окупованих територіях, тут встановився «новий порядок» — режим терору, розрахований на масове винищення місцевого населення і пограбування багатств краю. Шахти було зруйновано. Чимало жителів потрапило на каторжні роботи до Німеччини. Матеріальні збитки, заподіяні окупантами Ковалівці, обчислюються сотнями тисяч карбованців.

28 квітня 1944 року Ковалівку визволили частини 2-ї гвардійської повітряно десантної дивізії. В листопаді 1944 року почали діяти 3 шахти. На кінець 1944 року на шахтах вже працювало понад 190 чоловік, вони видобували 15 тонн вугілля щодоби. 1945 року створено партійну організацію, яка налічувала 9 комуністів. Тоді ж виникла й шахтна комсомольська організація.

На початку 1946 року понад 40 селянських сімей об'єдналися в колгосп. Фундаторами артілі були П. М. Дмитрук, Ю. Ю. Кравчук. Головою артілі «Ленінський шлях» обрали Ю. Ю. Кравчука. Та невдовзі він поліг від рук вояків УПА. Колгосп був одним з перших у Яблунівському районі.

В кінці листопада 1944 року бандерівці підпалили приміщення і знищили апаратуру на шахті № 3 та вчинили низку інших терористичних актів.

Шахтарська Ковалівка відіграла важливу роль у розвитку соціалістичної промисловості області. Коли на Прикарпатті значно збільшився видобуток газу і він став основним паливом для промисловості, розробка малопотужних пластів вугілля втратила колишнє значення. 1 січня 1968 року ковалівські шахти закрили.