Печіночниця звичайна
Печіночниця звичайна (Hepatica nobilis) — рослина з родини жовтецевих. Місцева назва — печіночник або переліска.
| Печіночниця звичайна | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
| Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
| Рід: | Hepatica |
| Вид: | Печіночниця звичайна (H. nobilis) |
| Біноміальна назва | |
| Hepatica nobilis Mill. (1771) | |
| Синоніми | |
|
Anemone hepatica L. | |
Біологічний опис
Багаторічна трав'яниста рослина (8-15 см заввишки) з кореневищем і прикореневими листками. Листки (37 см завдовжки) довгочерешкові, трилопатеві, при основі серцеподібні, з цілокраїми, яйцеподібними запушеними лопатями. Квітконосні стебла запушені, поодинокі, одноквіткові, виходять з пазух лускоподібних листків кореневища, з покривалом з трьох цілісних зелених листочків, зібраних кільцем при основі квіток. Квітка правильна (12-20 мм у діаметрі), з простою віночкоподібною вільнопелюстковою оцвітиною. Формула квітки:[1]. Пелюсток 8-10. Вони голубі, рідше червоні або білі. Тичинок і маточок багато, зав'язь верхня. Плід — збірна запушена сім'янка. Росте печіночниця в листяних або мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні — травні.
Поширення
Вид поширений у помірній зоні Європи та Східної Азії. В Україні поширена в західному і правобережному Поліссі, у західному Лісостепу і західній частині правобережного Лісостепу. Райони заготівель — Житомирська, Волинська, Рівненська, частково Хмельницька області, частково Івано-Франківська область
Практичне використання
Декоративна, лікарська рослина. Зацвітає рано і має тривалий період цвітіння. Придатна для декорування затінених місць під деревами.
У народній медицині використовують листки печіночниці, які здавна рекомендувались при хворобах печінки, при ревматизмі, як кровоочисний і сечогінний засіб. Листки містять глюкозид протоанемонін, анемолову олію, дубильні й цукристі речовини, камфору, сапоніни. Квітки застосовують при жовтяниці, від золотухи, кашлю, пропасниці, головного болю, зовнішньо — для промивання очей і при хворобах шкіри. У гомеопатії використовують при хронічних бронхітах. У ветеринарії свіжі рослина дають худобі від сибірки. Свіжа рослина отруйна.
Збирання, переробка та зберігання
Збирають квітки й листки навесні, сушать у затінку, на горищах, розстилаючи тонким шаром. Зберігають у коробках, вистелених папером. Потребує бережливого використання й охорони.
Примітки
- Екофлора України / Відпов. редактор Я.П. Дідух. — Київ : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2. — 480 с.
Джерела
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ : Фітосоціоцентр, 2001. — С. 219. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2.
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ : Наукова думка, 1983. — 400 с.(рос.)
Див. також
Посилання
- Печіночниця звичайна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 337. — ISBN 5-88500-055-7.