Пилява (Тиврівський район)

Перша письмова згадка про село — в Актах коронного трибуналу Речі Посполитої за 1599 р.[1] На одній з околиць села, яка має історичну назву «Луб'янки», з ХІІ ст. існувало тієї ж назви давньоруське поселення на р. Рудка, зруйноване монголо-татарами. Історичні назви околиць села, що збереглися до сьогодні — Морозівка, Чубайка, Огрудок, Левада.

З початку XVIII ст. землі Пиляви належать брацлавському хорунжию Михалу Калетинському. У 1713, 1734 та у 1750 рр. у селі перебували загони гайдамаків.[2] У 1768 р. у Пиляві сталася моровиця, жертвам якої відтоді встановлено пам'ятний кам'яний хрест. З 1869 р. Пилява — в складі Тиврівської волості Вінницького повіту. Серед володарів села у XIX ст. — представники родин Ярошинських, Годлевських.[3] У 1893 р. у Пиляві — 184 подвір'я з 1005 жителями.[4] На початку XX ст. Пилявою володіє граф Д. Ф. Гейден, предводитель дворянства Вінницького повіту. В селі у 1905 р. нараховувалось 249 обійсть, мешкало 1051 чол. Селяни займалися рільництвом, сіючи переважно жито, овес, ячмінь і гречку.[5]

Покровська церква, 1862

У церкві Святої Трійці, 1768 р. побудови, зберігалася плащаниця 1740 р. До 1793 р. в Пиляві діяв греко-католицький храм Кузьми і Дем'яна, працювала церковнопарафіяльна школа. У 1862 р. замість Свято-Троїцької церкви побудовано нову — Свято-Покровську,[6] яка тимчасово закривалася у 1935–1941 рр., і була майже єдиною на Тиврівщині функціонуючою за радянських часів у повоєнний період. В її облаштуванні брали участь місцеві майстри — Томаш Гречина та Ананій Кришнівський. Ікона останнього «Ісус Христос з чашею» збереглася до наших днів. Наприкінці грудня 2012 р. Свято-Покровську церкву визнано одним з «Семи чудес Тиврівщини».[7]

Убрання церкви в Пиляві

У 1922 р. повстанський отаман УНР Сидір (Андрущенко С. Г.) формує свій першій загін з мешканців Пиляви, Кліщева, Сутисок, Соколинців. З 1925 р. Пилява — у складі Тиврівського району Вінницької округи. Станом на 1925 р. в селі проживало 1845 осіб: чоловіків — 924, жінок — 921. Всього господарств — 465. Колгосп у Пиляві створено у 1929 р. Він отримав назву «ім. Т. Г. Шевченка». Пилява, найбільше всього з усіх населених пунктів Тиврівщини постраждала від голодомору у 1932–1933 рр., втративши третину населення — близько 600 людей. Під час Другої світової війни, село потрапило до німецької зони окупації — генерального округа «Житомир» німецького «Рейхскомісаріату Україна». Звільнено було частинами 151-ї стрілецької дивізії (командир — Подшивайлов Д. П.), штаб якої 16 березня 1944 р. знаходився на північній околиці Пиляви. У 1972 р. у селі відкрито пам'ятник 142 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах тієї війни.[8]

Пам'ятник 142 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Другої світової війни, с. Пилява

У повоєнний період в селі мешкало понад 1000 осіб. Було відновлено колгосп, який отримав назву «ім. Р. Я. Малиновського», побудовано школу, сільський клуб, будинок культури. Створено потужний молочно-товарний комплекс із тваринником. Друкувалась колгоспна багатотиражна газета "Червоний прапор.[9] Прокладено дорогу з твердим покриттям. Відкрито два магазини, дитячий садок. У 1991 р. колгосп розділено. Пилявський осередок отримав назву «ім. Данила Нечая». Невдовзі цей осередок реорганізовано у ТОВ «Пилявське». З 2007 р. землі — в оренді ТОВ «АгроБуг» з уставним німецьким капіталом. У 2009 р. село було газифіковано.

Сільський клуб у Пиляві

• • С. А. Джерелюк (1968—1987) — воїн-інтернаціоналіст, що загинув в Афганістані (могила);
  • В. В. Кришнівський — чемпіон світу зі стрільби.[8].
  • Колісніченко Віра Терентіївна (1934—2015) — художниця декоративного мистецтва.