Пльос

Пльос (рос. Плёс) — місто (з 1925[1]) в Росії, у складі Приволзького району на півночі Івановської області. Розташоване на правобережних горбах Волги (Горьківське водосховище), у гирлі річки Шохонки, на відстані 18 км від Приволзька та 71 км від Костроми[2]. Найвища точка міста — 54 м над рівнем р. Волги.

Пльос
Плёс
Герб Прапор
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Івановська область
Муніципальний район Приволзький район
Код ЗКАТУ: 24220504000
Код ЗКТМО: 24620104001
Основні дані
Час заснування 1410 р.
Перша згадка: 1141 р.
Населення 1893 осіб (2016)
Поштові індекси 155555
Телефонний код +7 49339
Географічні координати: 57°27′ пн. ш. 41°30′ сх. д.
Висота над рівнем моря 54 м
Водойма Волга
Найближча залізнична станція Пльос
Влада
Вебсторінка plyos-adm.ru
Міський голова Карімов Тімербулат Олегович
Мапа

Пльос

 Пльос у Вікісховищі

Населення — 1893 осіб (2016 р.). Один з головних туристичних центрів області. Промислові підприємства відсутні.

Назва міста походить від рос. плёс («широке місце річки», «плесо»). Волга тут і справді не петляє, а тече прямо, і саме ця природна особливість сприяла заснуванню міста.

Історія

Перша згадка місцевості з назвою «Пльос» належить до 1141 року: «Новгородський літопис» пише, що там спіймали посадника Якуна Мирославича, що втік від гніву новгородців у Суздаль, до двору князя Юрія Долгорукого. Точна дата заснування Пльоської фортеці невідома. Під час нашестя Батия вона була зруйнована, але місто продовжило існування. У 1408 році, коли син Дмитра Донського князь Василь І, перебуваючи у Костромі під час нападу татар на Москву, повелів звести тут укріплену митнично-сторожову заставу. Вибір місця пояснювався вигідним розташуванням: відкритий водний простір на плесі Волги уможливлював побачити противника з великої відстані.

Близько 1469 року місто відвідав Афанасій Нікітін, який згадав його в своїх дорожніх нотатках «Ходіння за три моря»[3].

У 1778 році Пльос стає повітовим містом Костромського намісництва. З 1796 року — заштатне місто Нерехтського повіту Костромської губернії. У Пльосі були полотняні фабрики, дві солодівні, дві броварні, 10 кузень, казенний соляний склад, крамниці. Звідси возили рибу до царського столу. У 1812 році Пльос став одним з центрів формування загонів костромського народного ополчення. Промисловість в Іваново-Шуйському районі розвивалася швидкими темпами, і аж до 1871 року, до побудови залізниці «Іваново-Кінешма» Пльос був основним портом на Волзі для всього текстильного району.

Відтоді Пльос втрачає своє торгівельно-промислове значення і перетворюється на маленьке провінційне містечко, стаючи місцем відпочинку і творчості.

Населення
Рік Населення Зміна
1814 1362 —
1826 1681 +23.4%
1848 2330 +38.6%
1856 2400 +3.0%
1861 2793 +16.4%
1897 2200 −21.2%
1931 2100 −4.5%
1939 3600 +71.4%
1959 4000 +11.1%
1979 3509 −12.3%
1989 3615 +3.0%
1992 4000 +10.7%
1996 3800 −5.0%
1998 3600 −5.3%
2001 3400 −5.6%
Рік Населення Зміна
2001 3400 —
2002 2790 −17.9%
2003 2800 +0.4%
2005 2700 −3.6%
2006 2600 −3.7%
2007 2600 +0.0%
2009 2541 −2.3%
2010 2340 −7.9%
2011 2300 −1.7%
2012 2248 −2.3%
2013 2196 −2.3%
2014 2089 −4.9%
2014 1984 −5.0%
2016[4] 1893 −4.6%
2017 1796 −5.1%

Освіта

У місті діють: дошкільний освітній заклад (дитячий садок «Радуга»), середня школа, коледж бізнесу і туризму, дитяча школа мистецтв (музика, образотворче мистецтво), відділ спортивної школи (лижі), дитяча туристська база.

Релігія

Російська православна церква

У місті збереглось кілька храмів:

  • церква Воскресіння Христова (1817);
  • дерев'яна Воскресенська церква (1699), перенесена в 1982 році з села Білюково Ільїнського району Івановської області;
  • Троїцька церква (1808);
  • Введенська церква (1828);
  • Успінський собор (1698);
  • церква Святої Варвари (1821);
  • Преображенська церква;
  • дерев'яна церква Архистратига Михаїла (1825), перенесена з села Антоново Приволзького району Івановської області

Висота найвищої дзвіниці (Варваринської) становить 35 м, висота дзвіниці Воскресенської церкви — 32,5 м, Троїцької церкви — 32 м, Успінського собору — 25 м. Кут нахилу дзвіниці Варваринської церкви — 10 градусів[5].

  • Успінський собор на Соборній горі
  • Церква Святої Варвари
  • Дерев'яна Воскресенська церква
  • Кам'яна Воскресенська церква до реставрації
  • Кам'яна Воскресенська церква після реставрації

Визначні пам'ятки

У 2010 місто включено в перелік історичних поселень федерального значення.

Музеї і виставкові зали

У 1982 році в Пльосі створений Пльоський державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник, що об'єднує зараз три експозиції:

  • Будинок-музей Левітана[6];
  • Музей пейзажу[7];
  • «Художні промисли Івановського краю»
  • Музейно-виставковий комплекс «Присутні місця»

У місті існують і приватні музеї: Музей давньоруської сім'ї, Музей первісного рибальства, Будинок-музей О. І. Тимофеєва. Роботи сучасних художників можна побачити у виставковій залі «Спільноти пльоських художників»[8]. У місті також існують галерея Л. Г. Ніколаєва і арт-студія В. Панченка[9].

Пам'ятники і монументи
  • 5 червня 2010 року відбулася церемонія відкриття після реставрації пам'ятника Ісааку Левітану (скульптор Н. В. Дидикін, архітектор В. Л. Новиков), приурочена до 600-річчя Пльоса[10].
  • Пам'ятник князю Василю I, засновнику другої пльоської фортеці, автор С. С. Альошин.
  • Скульптура «Кішка», автор О. І. Ілларіонов. Прообразом скульптури стала кішка художника Віталія Панченка на кличку Муха, яка трагічно загинула, захищаючи своїх кошенят від собак[11].
  • Скульптура «Дачниця». Припускається, що її прообразом стала художниця Софія Кувшинникова, супутниця Левітана[12].

Культура

Фестивалі
  • З 2006 року щоліта в Пльосі проводиться щорічний російський фестиваль моди «Плёс на Волге. Льняная палитра»[13].
  • З 2007 року в місті щороку проводиться Міжнародний кінофестиваль «Дзеркало» імені Андрія Тарковського.
  • З 2008 року в Пльосі проходить Левітанівський музичний фетиваль.
  • З 2015 року в Пльосі проводиться Дачний фестиваль імені Шаляпіна[14]. Художній керівник фестивалю — Народний артист Республіки Башкортостан Аскар Абдразаков[15].
  • З 2017 року Пльос приймає програму Московського Великоднього фестивалю[16].
  • З 2017 року щоліта в місті проводиться Пльоський спортивний фестиваль[17].
  • З 2017 року в місті проводиться Пльоський анімаційний фестиваль[18].
  • 2018 рік був оголошений «Роком Італії в Пльосі»[19]. Проект, реалізований за підтримки Посольства Італії в Москві і Міністерства культури Російської Федерації, тематично об'єднав великі події в Пльосі в 2018 році: Московський Великодній фестиваль, Дачний фестиваль імені Шаляпіна, Пльоський спортивний фестиваль, Пльоський анімаційний фестиваль[20].

У кінематографі

У місті розташований Будинок творчості Спілки театральних діячів Російської Федерації. У Пльосі, зокрема, знімали значну частину сцен фільму «Майже смішна історія». У кадр потрапило багато кутків міста.

Адміністрація

1 жовтня 2015 року головою Ради Пльоського міського поселення одностайно був обраний мільярдер Тімербулат Карімов[21][22][23]. Після обрання Карімов заснував некомерційну організацію «Корпорація розвитку Пльоса», що має інвестувати в розвиток поселення[24][25]. Першим проектом нової організації стало створення нового генерального плану міста[22][26], покликаного розв'язати транспортні проблеми Пльоса[25].

Видатні люди

У Пльосі бували і працювали художники Ілля Рєпін, Федір Васильєв, Олексій Саврасов, Борис Пророков, Микола Жуков, Мануїл Аладжалов, Сергій Виноградов, Олексій Корін. Найбільш пов'язаний з Пльосом Ісаак Левітан, який написав тут багато зі своїх головних полотен («Вечір. Золотий Пльос», «Після дощу. Пльос», «Свіжий вітер. Волга» та інші).

У 1910 році в Пльос уперше приїхав Федір Шаляпін, який надалі в 1912 році викупив в околицях міста пустовщину Хмєльниці і побудував там у 1914 році дачний будинок (націоналізований у 1918 році)[27].

У 1960 році в Пльосі побував і створив кілька живописних витворів Юрій Межиров, надалі народний художник Росії. З 1985 року в місті мешкає художник Віталій Панченко (нар. 1961), який організував арт-студію, де розмістив колекцію власних робіт, і який очолює творчу спілку «Сообщество плёсских художников»[28][29]. У 1989 році в Пльосі оселився художник Лев Ніколаєв (нар. 1958), що створив художню галерею з власними роботами[30][31]. З 2006 року в місті проживає заслужений художник Росії Олександр Тимофеєв (нар. 1941), який відкрив у власному будинку музей своїх робіт з кольорового скла й акварелі[32].

Відомі уродженці
  • Микола Смирнов — поет і письменник, літературний редактор журналу «Новое время».
  • Лев Борисов — радянський і російський актор, народний артист Російської Федерації

Галерея
Вид на Пльос і Волгу з Соборної гори Вид на Волгу і гирло Шохонки Теплоходи біля Пльоса Вид на церкву Св. Варвари Пльос. Вид на Волгу

Примітки
  1. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 122.(рос.)
  2. Большая советская энциклопедия, 3-е изд. Т. 20. Плата — Проб / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М. : Сов. энциклопедия, 1975. — 608 с.
  3. Хожение за три моря Афанасия Никитина. — Л., 1986. — С. 57.
  4. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года
  5. Путеводитель. Плёс. Потаённая Россия. Процитовано 5 квітня 2018.
  6. Дом-музей И.И.Левитана. Плёс. Процитовано 5 квітня 2018.
  7. Музей пейзажа. Плёс. Процитовано 5 квітня 2018.
  8. Сообщество плесских художников. ples-art.narod.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  9. Виталий Панченко, художник. panchenkoart.narod.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  10. К 600-летию Плеса отреставрирован памятник Левитану. Interfax.ru. 5 червня 2010. Процитовано 5 квітня 2018.
  11. Кошка Муха // Плесский Вестник. — 2012. — № 16 (4). — С. 5.
  12. Скульптура «Дачница». Культурный туризм. Процитовано 5 квітня 2018.
  13. IV Российский фестиваль моды "Плес на Волге. Льняная палитра" город Иваново. Предприятия Иваново. Процитовано 5 квітня 2018.
  14. Дачный фестиваль имени Шаляпина. www.plesdachfest.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  15. Дачный фестиваль имени Шаляпина. plesdachfest.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  16. Московский Пасхальный фестиваль. Официальный сайт обновлен (рос.). Московский Пасхальный фестиваль. Процитовано 11 жовтня 2018.
  17. II Плёсский спортивный фестиваль. www.pliossportfest.ru. Процитовано 11 жовтня 2018.
  18. Плёсский анимационный фестиваль. plesmult.ru. Процитовано 20 березня 2018.
  19. Год Италии в Плёсе станет культурным событием мирового уровня - Ростуризм. www.russiatourism.ru. Процитовано 11 жовтня 2018.
  20. Плёсское городское поселение - официальный портал. gorodples.ru. Процитовано 11 жовтня 2018.
  21. Корпорация развития Плёса уже начала украшать городскую новогоднюю ёлку. ivanovonews.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  22. Каким станет Плёс в ближайшем будущем?. www.vlad.aif.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  23. Председателем Шуйской гордумы избран Дмитрий Платонов. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2018.
  24. Миллиардер Тимербулат Каримов избран председателем Совета Плесского городского поселения. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  25. Корпорация Плёса готовит схему. cursiv.ru. Процитовано 5 квітня 2018.
  26. Проект нового генерального плана Плёса будет представлен в первом полугодии 2016 года. Процитовано 5 квітня 2018.
  27. Солнцева А. Иногда образцово поданный обед играет огромную роль в истории // Московские новости. — 2014. — № 664 (4). — ISSN 0443-1243.
  28. Юбилейная выставка Виталия Александровича Панченко "Другой берег". Plyos.org. Процитовано 19 серпня 2018.
  29. Амелина А. (27 липня 2017). Кистью по полотну Плёса. «Наше слово». Процитовано 19 серпня 2018.
  30. Картинная галерея художника Льва Николаева. nikolaevgallery.com. Процитовано 19 серпня 2018.
  31. Чистов А. (21 травня 2013). Лев Николаев. Четыре тысячи картин. Плёсский вестник. Процитовано 19 серпня 2018.
  32. Заслуженный художник России Александр Иванович Тимофеев. Art-Timofeev.ru. Процитовано 19 серпня 2018.

Джерела
  • Ермолаев В. Г. Плёс — жемчужина Волги. — Ярославль : Верхне-Волжское книжное издательство, 1987. — 176 с. — 85 000 прим. (1-ше видання — 1978) (рос.)
  • Голубева П. А., Сорокин А. И. Флора города Плёса. — Плёс, 2009. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.