Плющ Василь Васильович

Народився 19 квітня 1945 року в селі Пелюхівка, Малодівицького району, Чернігівської області.

Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, філолологічний факультет (1962–1967), за фахом філолог.

З серпня 1966 — старший літпрацівник, з січня 1967 — завідувач відділу, з січня 1973 — відповідальний секретар редакції газети «Друг читача».

З квітня 1974 — старший редактор прози у видавництві «Радянський письменник».

З квітня 1987 — заступник головного редактора, з лютого 1996 — головний редактор газети «Літературна Україна».

Займав посаду голови Комітету у справах премії імені Івана Огієнка.

Могила Василя Плюща

Помер 29 жовтня 2003 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).

• Член Національної спілки журналістів України (1990), Національної спілки письменників України (1995).
• Заслужений журналіст України (1997).
• Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1980).
• Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого (1998).
• Лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди (1996).
• Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого (1997)[1]
• Лауреат премії Київської спілки журналістів «Незалежність-99». (1999)

Автор повісті «Станція» (1975, видавництво «Радянський письменник»), циклу статей в «Літературній Україні» (1974–2000), співавтор романів «Заслон» (1979), «Контрольна смуга» (1977), художніх перекладів в журналах «Київ», «Дніпро», «Березіль». Володів німецькою мовою.

Спорт, моржування.

Дружина Віра Петрівна (1947) — філолог, завідувачка відділу Національного музею історії України у Другій світовій війні; дочка Ольга (1969) — працівник українсько-німецького спільного підприємства, м. Кельн.

• Плющ Василь Васильович на сайті ВРУ
• Байкове кладовище