Покоївки

«Покоївки» (рос. Служанки) — найвідоміша вистава театрального режисера Романа Віктюка за однойменною п'єсою Жана Жене.

Покоївки
(рос. Служанки)
Написана Жан Жене
Режисер Роман Віктюк
Автор музики Асаф Фараджев
Хореографія Алла Сігалова
Герої Соланж
Клер
Мадам
Мосьє
Дата прем'єри 17 вересня 1988
Місце прем'єри Театр «Сатирикон», Москва,
Мова першотвору французька
Мова вистави російська
Перекладач Олена Наумова
Офіційний сайт

Прем'єра відбулася 17 вересня 1988 року у московському театрі «Сатирикон»[1]. Стала епохальною театральною подією і заявила себе як маніфест нової театральності. 18 вересня 2018 року вистава відмітила своє 30-річчя[2].

Назва вистави

П'єса француського драматурга Жана Жене носить назву «Les Bonnes». Постановка Романа Віктюка використовує російськомовний переклад «Служанки». Сам Роман Григорович наполягав, що україномовни переклад назви його вистави має звучати як «Покоївки», а не «Служниці»[3].

Історія

«Покоївки» були поставлені в 1988 році на сцені театру «Сатирикон» і протягом декількох років входили до його репертуару[4].

Виставу репетирували три місяці уночі, після завершення показу репертуару театру. Можливості бідного театру взірця 1988 року були вкрай обмежені. Костюми шили з підкладкової тканини, боа Мадам зробили з сітки (висмикнувши поздовжні нитки), шубу шили із залишків (клеїли шматочки хутра на тканину). Балетний верстат було зварено мало ні з водопровідних труб, а сцену вистелели випадково знайденим пластик, який не ламався під ногами[5].

Перші дві вистави зіграли в серпні, напередодні відпустки, майже без реклами. А вже у вересні був наплив глядача, який мала стримувати кінна міліція, залишалися зламаними двері театру тощо[5].

У подальшому постановка стала першою в Театрі Романа Віктюка, утвореному в 1991 і зазнала другої редакції, яка також мала приголомшливий успіх. Вистава була показана більш ніж в 30 країнах. Восени 2006 року Роман Віктюк вирішив відновити свій знаменитий спектакль з якого почалася його гучна слава.

Критика

«Покоївки» — зовсім не банальна кримінальна історія двох сестер-служниць, що задумали отруїти свою хазяйку Мадам. Це піднесена п'єса про трагізм буття, про зіткнення мрії і реальності. Сам Жан Жене пропонував режисерам віддати ролі жінок у своїй п'єсі чоловікам.

Так і зробив Роман Віктюк, викликавши у глядачів радянських часів шок. Віктюк не слідуючи «букві» п'єси, створив свій спектакль: навколо тексту — його образ. Він знайшов це відлуння. Майже в кожній репліці, навіть у словах. І це відлуння виражено пластично — у жестах, танцях і в музиці.

Творці вистави

Перша редакція, 1988:

  • Переклад п'єси здійснила О. Наумова
  • режисер з пластики Валентин Гнеушев
  • балетмейстер Алла Сігалова
  • костюмер — Алла Коженкова
  • музичне оформлення — Асаф Фараджев
  • акробатика — Андрій Лев
  • художник з гриму — Лев Новіков
  • майстер з освітлення — Олена Годованна
  • звукорежисер — Володимир Андріянов
  • помічник режисера — Равза Шаїпова.

Друга редакція, 1991:

  • Сценографія: Алла Коженкова
  • Хореографія: Едвальд Смирнов
  • Художник по світлу: Сергій Скорнецкій
  • Художник по гриму: Лев Новиков
  • Музичне оформлення: Асаф Фараджев

Актори

Перша редакція, 1988. Театр «Сатирикон»

Друга редакція, 1991, Театр Романа Віктюка

Третя редакція, 2006, Театр Романа Віктюка

  • Дмитро Бозін Соланж
  • Дмитро Жойдик Клер
  • Олексій Нестеренко Мадам
  • Іван Нікульча Мосьє

Фестивалі

Примітки

  1. Грибова О. Прем'єра // Радянська культура. № 112, 17 вересня, 1988.
  2. 30-летие спектакля «Служанки» (18 сентября 2018) (рос.)
  3. Володимир ПАВЛІВ (19 листопада 2020). Наш Віктюк і наша провінційність (ua). «MATRIX». Процитовано 21 листопада 2020.
  4. Константин Райкин памяти Романа Виктюка (рос.)
  5. Татяна ПЕЧЕРНІНА (жовтень 2018). Интервью с заслуженным артистом России Сергеем Зарубиным (рос.). «ContraltoPeople». Процитовано 23 листопада 2020.
  6. Театр «Сатирикон» «Служанки» (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.