Покровська церква (Львів)

Церква Покрови Богородиці
Назва на честь: Миколай Чудотворець
49°50′03″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д.
Тип церква
Країна  Україна
Розташування Львів
Конфесія Православна церква України
Єпархія Львівсько-Сокальська єпархія
Тип будівлі Базиліка
Архітектурний стиль бароко
Архітектор Ф.Плаціді
Будівник о. Казимир Гранацький
Матеріал цегла
Побудовано на кошти Самуеля Мухавецького
Яна Яблоновського
Будівництво 1739 — 1745
Реліквії
  • Ікона з частинкою мощей святителя Макарія
  • Ікона з частинкою мощей святої великомучениці Варвари
  • Список чудотворної ікони Львівської Богородиці «Одигитрія»[1]
  • Список чудотворної ікони Божої Матері «Годувальниця»
  • Ікона Пресвятої Богородиці з мощами 4-ох святих
  • Ікона Пресвятої Богородиці «Знамення»[2]
Настоятель митрополит Львівський і Сокальський Димитрій
Адреса вул. Грушевського, 2
Ідентифікатори й посилання
Покровська церква (Львів) (Україна)
Покровська церква (Львів) (Львів)
 Покровська церква у Вікісховищі

Церква Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці (давніше костел святого Миколая, костел Пресвятої Трійці та святого Миколая Єпископа, тринітарський костел) — чинна церква, катедральний собор Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України, пам'ятка архітектури XVIII століття у Львові. Розташована в центральній частині міста, на вулиці Михайла Грушевського, 2[3].

Історія

Перші тринітарії прибули до Львова 1685 року з Іспанії. Поступово вони придбали кілька будинків у львівському середмісті, де влаштували тимчасовий монастир.

22 серпня 1693 року затвердили перший документ стосовно фундушів монахам. Миколай Стшалковський записав у 1694 році 40000 злотих для монастиря.[4] Також заповів ченцям земельну ділянку на Галицькому передмісті і кошти на будівництво.

Дерев'яний монастир на мурованому фундаменті було споруджено 1694 року. Через 2 роки завершено будівництво дерев'яного костелу святого Миколая. У 1739–1745 роках коштом Самуеля Мухавецького та Яна Яблоновського споруджено сучасну будову. 1769 року сталась пожежа. Відбудова тривала до 1777 року. 1782 року орден тринітаріїв був скасований — 9 капланів, 3 брати, що мешкали тут, змушені були залишити святиню.

Інвентар 1783 року засвідчив, що у костелі було 10 вівтарів (включно із головним), амвон, 9-голосний орган на хорах. 1790 року костел став парафіяльним, а у кляшторі розмістилась плебанія. 1837 року храм віддано під опіку Єзуїтам. У 1853 році поруч із костелом, у будинку Єзуїтського конвікту був розташований Львівський університет. 1903 року завершено реставрацію під керівництвом Міхала Лужецького.

Авторство проєкту приписують італійцеві Франческо Плачиді. Будівельником, ймовірно, був чернець-тринітарій Казимир Гронацький, уродженець Любліна.

Архітектура

Костел тринавний, перекритий напівциркульними склепіннями з розпалубками. Фасад завершено традиційним для свого часу фронтоном з волютами. Площина фасаду розчленована пілястрами і значно розвинутими карнизами.

Інтер'єр виконаний в стилі рококо та прикрашений пишною ліпниною, різьбленням по дереву і скульптурою. Автором ліпного декору, виконаного в 1746 році, був чернець Л. Печицький (з Підляшшя). Вівтарна дерев'яна скульптура належить майстру Себастьянові Фесінґеру.

Цінною пам'яткою мистецтва є вівтар Шольц-Вольфовичів, зроблений близько 1595 року, що знаходиться у лівій наві. Він походить з Латинського собору Львова, його фундатором у 1595 році був райця Львова Ян Шольц-Вольфович,[5] виконаний скульптором Яном Зарембою (польський дослідник Збіґнєв Горнунґ припускав авторство Андреаса Бемера[5]).

Статуя Яна Непомука

З 1796 року перед храмом стояла статуя святого Яна Непомука, яка перед тим розташовувалася біля мосту через Полтву на Галицькому передмісті, потім — на Академічній площі.[6]

Світлини
  • 1943 рік
  • Сучасний стан (2015 рік)
  • Всередині

Примітки
  1. Ікона Львівської Богородиці – одна з найзагадковіших пам’яток української церковної культури
  2. У Львові в соборі Покрови Пресвятої Богородиці з’явилася знакова ікона Божої Матері ХVIII ст. – «Знамення». Фото
  3. колишня радянська назва вулиці — Щербакова.
  4. C. Rozwój poszczególnych domów zakonnych trynitarzy / Krótka historia zakonu TRÓJCY PRZENAJŚWIĘTSZEJ na terenie Polski (1685 −1907). (пол.)
  5. Hornung Z. Bemer Andrzej, budowniczy… // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935 (reprint 1990). — T. I. — S. 420. (пол.)
  6. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 123.

Література
  • Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 80.
  • Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР. — К. : Будівельник, 1983—1986. — Том 3. — C. 42.
  • Смірнов Ю. Костел св. Миколая // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 532—536. — ISBN 978-966-7007-99-7..
  • Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів: Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 96. — ISBN 5-7705-0178-2.
  • Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. — Lwów : Nakładem towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1911. — S. 44—46, 69—75.
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 122—123.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.