Полкова Микитівка
Полкова́ Мики́тівка — село Богодухівського району Харківської області України. Полкова Микитівка підпорядкована Полково-Микитівській сільській раді. Розташоване у лісостеповій зоні Харківської області і бере свій початок із середини XVII століття, розташувавшись на землях скіфських і слов'янських поселень, про що свідчать численні кургани, розкопках яких, було знайдено чимало предметів тієї епохи.
- Поштове відділення: Полково-Микитівське
село Полкова Микитівка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Харківська область | ||||
Район/міськрада | Богодухівський район | ||||
Рада | Полково-Микитівська сільська рада | ||||
Облікова картка | Полкова Микитівка | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1677 рік | ||||
Населення | 1095 чоловік | ||||
Площа | 8,7 км² | ||||
Густота населення | 126 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 62130 | ||||
Телефонний код | +380 5758 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°09′04″ пн. ш. 35°18′53″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
176 м | ||||
Відстань до районного центру |
18 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 62130, Харківська обл., Богодухівський р-н, с.Полкова Микитівка, вул.Тельмана,28а | ||||
Сільський голова | Мартелов Сергій Іванович | ||||
Карта | |||||
Полкова Микитівка | |||||
Полкова Микитівка Полкова Микитівка | |||||
Мапа | |||||
Географія
Село Полкова Микитівка знаходиться на правому березі річки Мерла. Вище за течією примикає до села Губарівка. На протилежному березі розташований смт Гути. За 4 км знаходиться залізнична станція Губарівка. Через село проходить автомобільна дорога Р26.
Назва
Село Полкова Микитівка носить ім'я засновника — Уманського полковника Микити Кіндратовича Сененка.
Археологія
На схід від Полкової Микитівки, де зливаються річки Куп'єваха та Мерла, було розташоване скіфське городище середини I тисячоліття до н. е.[1]
Його досліджував протягом 1930-х років археолог Фукс. Протягом 1960—1970-х років городище досліджували археологічні експедиції Харківського університету під керівництвом Бориса Шрамка та Донецького університету під керівництвом Алли Моруженко. Городище мало земляні укріплення з висотою 2 метри. Жителі займались землеробством (вирощували пшеницю, ячмінь, просо) і скотарством (розводили велику та дрібну рогату худобу). Також розвивались ремесла та промисли. (напр., бронзоливарний і залізоробний, гончарний тощо)[2].
Історія
Полкова Микитівка була заснована в 1676 році як козача слобода. Її засновником вважається уманський полковник Микита Сененко (Уманець), який, цього ж року, отримав від царя жалувану грамоту на цю землю і привів сюди 260 переселенців з Правобережної України[3]. Ішли сюди й селяни-втікачі з Росії.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв − 616 людей[4].
У селі загинув у серпні 1943 року та похований Герой Радянського Союзу Євген Матвійович Терезов.
Відомі уродженці
- Калиненко Кирило Семенович — член Української Центральної Ради, викладач Київської політехніки.
- Касьяненко Федір Дмитрович — токар Харківського тракторного заводу Харківської області. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань.
Герб села
Зображений у формі декоративного щита, що нагадує розкриту квітку тюльпана, символізуючи історичну готовність його жителів до захисту рідної землі, щирість і відкритість його мешканців, одночасно підкреслюючи мальовничу красу і велич сільських просторів.
Село розташоване в середині лісостепової зони і, практично, повністю обмежоване лісами. Тому зелений фон і дубове листя, у повному обсязі, символізують ліси, зелені насадження, історичну велич і могутність його просторів. Зображення хлібних ланів відтворює історичний розвиток села, де, починаючи від перших поселенців, і по цей час основою виробництва є сільське господарство і садівництво, що базуються на родючих чорноземних ґрунтах, даючи високі врожаї. Козак символізує історичне минуле і походження села. Калина — красу українських земель, а українка з короваєм — щирість і гостинність наших людей, та радість добрим гостям.
Примітки
- Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.
- Бєляєв М. С., Чернігова Н. В. Наш край — Богодухівщина. — Х.: РВП «Оригінал», 1993. — С. 6, 15.
- К. П. Щелков. Историческая хронология Харьковской губернии, стр. 41, 1882 г.(рос.)
- Мартиролог. Харківська область, ст. 377—388
Посилання
- Полкова Микитівка на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода: Полкова Микитівка