Польська абетка

По́льська абе́тка (пол. alfabet polski) — алфавіт, що використовують для запису польської мови. В основі польської абетки латинське письмо, у сучасній її версії 35 літер.

Польська абетка (сірим виділено неісторичні літери).

Абетка

A a Ą ą B b C c Ć ć D d E e Ę ę F f
G g H h I i J j K k L l Ł ł M m N n
Ń ń O o Ó ó P p Q q R r S s Ś ś T t
U u V v W w X x Y y Z z Ź ź Ż ż

Примітки

  • Букви Ą, Ę, Ń і Y не вживаються на початку слова, тому можуть бути великими тільки при написанні всього слова великими буквами. Літера Ó трапляється на початку слова лише в кількох словах (здебільшого в словах ósemka, ósmy (вісімка, восьмий) та ów (той) і похідних від них)
  • Букви Ć, Ń, Ś та Ź перед голосними втрачають знак м'якості, але між ними і голосним з'являється i. Таким чином: się — правильно, а śę — неправильно тощо.
  • Q, V та X використовуються тільки в словах іноземного походження, які не полонізувалися.

Звучання літер

Монографи

Крім звичайних латинських літер польська абетка містить дев'ять видозмінених.

  • «Наголос» над приголосною позначає його м'якість: ć, ń, ś, ź. При цьому якщо пом'якшений n звучить приблизно як український нь, то інші пом'якшення змінюють звучання звуків суттєвіше: ć ~ чь, ś ~ шь, ź ~ жь. Перед голосними такі літери не вживають, натомість замість діакритичного знаку м'якості використовують i: ci, si, zi.
  • Гачок під голосним позначає його носову вимову: ą ~ он, ę ~ ен (ę наприкінці слова звучить як e).

Три особливі літери існують поза системою.

  • ł позначає губний звук ў (любов), етимологічно відповідаючи українському твердому л.
  • ó позначає о в закритому складі й звучить ідентично до u (різницю між ними див. нижче)
  • ż позначає звук ж.

Таблиця

Велика
літера
HTML Мала
літера
HTML Назва літери Літературне
звучання
Інші варіанти
звучання
Приклад
A   a   а [a]  
Ą Ą ą ą о носове ɰ̃] [ɔ], [ɔm], [ɔn], [ɔŋ], [ɔɲ], [ɔȷ̃]
B   b   бе [b] [p]
C   c   це [t͡s] [d͡z], [t͡ɕ]
Ć Ć ć ć чь [t͡ɕ] [d͡ʑ]
D   d   де [d] [t]
E   e   е [ɛ] [e] після та перед пом'якшеними приголосними
Ę Ę ę ę е носове [ɛɰ̃] [ɛ] в кінці слова, [ɛm], [ɛn], ŋ], ɲ], [ɛȷ̃]
F   f   еф [f] [v]
G   g   ґє [ɡ] [k]
H   h   ха [​‌x] [​‌ɣ], [​ɦ] (Підкарпаття, Сілезія)
I   i   і [i] [i̯], пом'якшує попередній приголосний
J   j   йот [j] [i]
K   k   ка [k] [ɡ]
L   l   ель [l] [lʲ] у давній вимові та східних діалектах
Ł Ł ł ł ўе [w] [​ɫ] у давній вимові та східних діалектах
M   m   ем [m]  
N   n   ен [n] [ŋ], [ɲ]
Ń Ń ń ń нь [ɲ] [ȷ̃]
O   o   о [​ɔ]  
Ó Ó ó ó у (замкнена) [u]  
P   p   пе [p] [b]
R   r   ер [r]
S   s   ес [s] [z], [ɕ]
Ś Ś ś ś eś; es z kreską [ɕ] [ʑ] śnieg [ɕɲɛk] — сніг, jakoś [ˈjakɔɕ] — якось
T   t   те [t] [d]
U   u   звичайне у, відкрите у [u] [u̯]
W   w   ву [v] [f]
Y   y   ігрек [​ɨ]  
Z   z   зет [z] [s], [ʑ]
Ź Ź ź ź жь [ʑ] [ɕ]
Ż Ż ż ż жет [​ʐ] [​ʂ]

Диграфи

Крім того є сім диграфів:

Велика HTML Мала HTML Літературне
звучання
Інші варіанти
звучання
Ch   ch   [x] х [ɣ]
Cz   cz   [t͡ʂ] ч [d͡ʐ]
Dz   dz   [d͡z] дз [t͡s], [d͡ʑ], [d-z]
DŹ dź [d͡ʑ] джь [t͡ɕ], [d-ʑ]
DŻ dż [d͡ʐ] дж [t͡ʂ], [d-ʐ]
Rz   rz   [ʐ] жет [ʂ], [r-z], [r̝] або [r̝̊] (в деяких діалектах)
Sz   sz   [ʂ] ш [ʐ]

Примітки

В польському письмі є три пари знаків, які різняться на письмі, та в ході розвитку польської мови втратили різницю у звучанні. Натомість збереглася етимологічна різниця, яку можна зрозуміти, порівнявши ці звуки з відповідниками в українській мові.

  • H і CH ([x]). Етимологічно H відповідає українському Г, а CH — українському Х. Наприклад: hulać гуляти, chleb хліб.
  • Ó і U ([u]). Етимологічно Ó походить від O, а цю форму набуває в закритих складах. В українській мові йому відповідає І/О. Наприклад: Kraków Краків, Кракова; ósmy восьмий. Натомість U відповідає українському У, наприклад: ruszyć рушити.
  • Ż і RZ ([ʐ]). Етимологічно Ż відповідає українському Ж, а RZ — українському Р. Наприклад: żaba жаба; rzeka ріка, przykład приклад.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.