Політична система Словаччини
Під політичною системою Словаччини розуміють сукупність політичних інституцій, процесів прийняття політичних рішень та зміст цих політичних рішень.
Політична система Словаччини | |
Політична система Словаччини у Вікісховищі |
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Словаччини |
---|
|
Глава держави |
|
|
|
Категорія • Інші країни |
Політична система Словаччини базується на принципах парламентської демократії. Основну роль відіграють інтенсивно конкуруючі одна з одною політичні партії, тому політичну систему Словаччини ще часто називають партійною демократією. Вибори в Словаччині базуються на пропорційній системі, тому для утворення дієздатного уряду завжди необхідна конструктивна співпраця конкуруючих партій.
Правова основа
Словаччина за формою правління є парламентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава. Згідно з Конституцією Словацької республіки влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову.
Конституція
Головний закон Словаччини був прийнятий 1 вересня 1992 Словацькою національною радою Словацької Соціалістичної Республіки (у складі Чеської і Словацької Соціалістичної Республіки)[1]. Підписаний 3 вересня 1992 Президентом Словаччини в Залі Лицарів Братиславського Граду. Набрав чинності 11 жовтня 1992 року (деякі положення з 1 січня 1993 року). Зміни до конституції вносились у 1998, 1999 і 2001 роках. В Конституції задекларовано наступне: «Словацька республіка є суверенною, демократичною та правовою державою. Вона є незалежною від будь-якої ідеології та віросповідання»[2].
Текст конституції складається з преамбули та 9 розділів, поділених на 156 статей, які в свою чергу згруповані в окремі розділи. Цілий розділ присвячений екологічним правам людини та їх гарантіями, крім того декларується, що економіка країни є соціально та екологічно орієнтованою[3].
Парламент
Законодавча влада в державі належить однопалатному парламенту — Національній раді, що складається з 150 депутатів, яких обирають на загальних прямих виборах на 4-річний термін за пропорційною системою. Деякі важливі питання громадяни держави вирішують шляхом референдуму. Обирати мають право громадяни, що досягли 18-річного віку, а бути обраними ті, що досягли 21 року. Конституцією встановлено принцип несумісності депутатського мандата і посади члена уряду, таким чином на період членства в уряді депутата його мандат нечинний. Національна рада ухвалює закони, приймає державний бюджет, формує склад і структуру Уряду, ініціює всенародні референдуми, схвалює договори про приєднання до міждержавних союзів.
Окрім власне депутатів і комісії Національної ради правом законодавчої ініціативи наділений Уряд Словаччини. Ухвалені закони підписує президент. Якщо непідписаний президентом закон був повернутий до парламенту на повторний розгляд знов ухвалюється, він повинен бути оприлюднений і вважається таким, що набув чинності автоматично.
Політичні партії
На парламентських виборах 6 березня 2016 року до парламенту Словаччини пройшли наступні політичні партії[4]:
Абревіатура | Назва | % | Мандатів | Мандатів в минулому скликанні |
---|---|---|---|---|
Smer-SD | Курс — соціальна демократія | 28.28 | 49 | 83 |
SAS | Свобода і солідарність | 12.1 | 21 | 11 |
OĽaNO/NOVA | Звичайні люди та незалежні особистості/NOVA | 11.02 | 19 | 16 |
SNS | Словацька національна партія | 8.64 | 15 | - |
ĽSNS | Котлеба — Народна партія Наша Словаччина | 8.04 | 14 | - |
Sme Rodina | Ми сім'я (партія) | 6.62 | 11 | - |
MOST-HÍD | Міст (партія) | 6.5 | 11 | 13 |
Siet' | Мережа (партія) | 5.6 | 10 | - |
KDH | Християнсько-демократичний рух | 4.94 | - | 16 |
SDKÚ-DS | Словацький демократичний і християнський союз — Демократична партія | 0.28 | - | 11 |
Виконавча влада
Найвищим органом виконавчої влади є Уряд Словаччини, який формується з коаліції в парламенті. На чолі Уряду стоїть Прем'єр-міністр Словаччини, який часто обирається з очільників найбільшої парламентської партії, або коаліції. Уряд складається з 13 міністрів, з яких один є водночас першим віце-прем'єр-міністром) та кілька віце-прем'єр-міністрів, їх число залежить від потреб конкретного уряду. Новоутворений уряд у визначений строк представляє парламенту свою програму з метою отримати довіру (процедура інвеститури). Якщо протягом 6 місяців після сформування уряду його програму не буде схвалено, президент уповноважений розпустити Національну раду. Уряд несе колективну та індивідуальну політичну відповідальність перед парламентом.
Посада | Ім'я | Партія | На посаді з |
Прем'єр-міністр | Роберт Фіцо | Курс — соціальна демократія | 23 березня 2016 |
Перший віце-прем'єр-міністр / Міністр внутрішніх справ | Роберт Калиняк | Курс — соціальна демократія | 23 березня 2016 |
Віце-прем'єр-міністр / Міністр фінансів | Петер Казимир | Курс — соціальна демократія | 23 березня 2016 |
Віце-прем'єр-міністр / Міністр закордонних справ | Мирослав Лайчак | Незалежний | 23 березня 2016 |
Міністр економіки | Пітер Цига | Курс — соціальна демократія | 23 березня 2016 |
Міністр транспорту, будівництва та регіонального розвитку | Арпад Ерсек | Міст | 31 серпня 2016 |
Міністр сільського господарства і розвитку сільських районів | Габріелла Матечна | незалежна | 23 березня 2016 |
Міністр оборони | Пітер Гейдждос | незалежний | 23 березня 2016 |
Міністр юстиції | Луїсія Цитнанська | Міст | 23 березня 2016 |
Міністр праці, соціальних справ та сім'ї | Ян Ріхтер | Курс-СД | 23 березня 2016 |
Міністр навколишнього середовища | Ласло Солімос | Міст | 23 березня 2016 |
Міністр освіти, науки, досліджень і спорту | Пітер Плавкан | незалежний | 23 березня 2016 |
Міністр культури | Марек Мадярич | Курс-СД | 23 березня 2016 |
Міністр охорони здоров'я | Томаш Друкер | незалежний | 23 березня 2016 |
Президент
Головою Словацької республіки і головнокомандувачем Збройних сил країни є Президент. За чинним законодавством в основному виконує церемоніальні функції, проте в деяких випадках він наділений спеціальними повноваженнями, серед яких — призначення і звільнення прем'єр-міністра, інших членів уряду, ведння переговорів, укладання міжнародних договори, оголошення референдумів, за певних умов має право розпустити парламент. Президент обирається прямим волевиявленням народу на виборах президента кожні 5 років. Одна особа не може обіймати посаду президента більше двох термінів підряд. Достроково припинити повноваження президента може Національна рада, або шляхом оголошення всенародного референдуму, або на підставі звинувачення у державній зраді, порушенні чинної конституції (за рішенням Конституційного суду) тощо.
2014 року президентом був обраний безпартійний Андрей Кіска[6], що змінив Івана Гашпаровича, обраного вдруге 2009 року.
2019 року на посаду президента була обрана Зузана Чапутова одна із засновниць соціал-ліберальної партії «Прогресивна Словаччина». Ставши першою жінкою президенткою незалежної Словацької Республіки.[7]
Судова влада
Судову владу здійснюють органи судової системи держави, представлені судами загальної юрисдикції та іншими судами. Найвищим судом загальної юрисдикції є Верховний суд. Верховний Суд очолює Голова Верховного суду Словацької Республіки, який одночасно є Головою Ради юстиції Словацької Республіки. Суди загальної юрисдикції на нижчих рівнях крайові та окружні суди організовані на основі адміністративно-територіального поділу та принципу ефективності (не у всіх окружних центрах є окружні суди). Суддів безстроково призначає президент за поданням спецоргану — Суддівської ради.
Верховний Суд як найвища ланка судочинства у Словацькій Республіці ніколи не діє як суд першої інстанції. Він розглядає апеляції щодо відповідності закону рішень прийнятих крайовими, окружними судами та Спеціалізованим кримінальним судом. Рішення Верховного Суду Словаччини є кінцевим.
Спеціальним судом є Конституційний суд — вищий орган, що розглядає загальнодержавні справи стосовно відповідності тих, чи інших дій і форм взаємодії гілок влади. Конституційний суд складається з 13 суддів, яких призначає президент з-поміж кандидатур, запропонованих Національною радою на строк 12 років. До системи судів загальної юрисдикції не входить Конституційний суд та Спеціалізований кримінальний суд. Військові суди були скасовані 2009 року, а їхня компетенція перейшла до судів загальної юрисдикції.
Участь у міжнародних організаціях
Словаччина є членом СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, ООН, НАТО, МФЧХ, ЦЄІ, ЦЕРН, РЄАП, ЄБРР, ЄІБ, ФАО, МАГАТЕ, МКС, МАР, МФК, МОП, Ради Європи, Євросоюзу та багатьох інших.
Див. також
Примітки
- Словаччина // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Брошура «Словаччина в НАТО». Видано Міністерством закордонних справ Словацької Республіки, Управлінням з питань політики безпеки, у співробітництві з Міністерством оборони Словацької Республіки. ISBN 978-80-88726-20-3
- Конституція Словаччини Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (словац.)
- Smer wins, but will need coalition partners (англ.)
- New government meets for first time, appoints state secretaries. The Slovak Spectator. 31 березня 2016. Процитовано 2 квітня 2016. (словац.)
- Офіційний сайт президента Словацької Республіки (словац.)
- Prvá žena prezidentkou. Pravda.sk (sk-SK). 30 грудня 2019. Процитовано 14 липня 2021.
Джерела
- Members of the Government (англ.)
- About Presidency (англ.)