Прибережне (Бердичівський район)
Прибере́жне (в минулому — Пустóха[1]) — село в Україні, у Ружинському районі Житомирської області. Населення становить 544 осіб.
село Прибережне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Бердичівський район |
Громада | Ружинська селищна громада |
Основні дані | |
Колишня назва | Пустохи |
Населення | 544 |
Площа | 1,633 км² |
Густота населення | 333,13 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13636 |
Телефонний код | +380 4138 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°41′51″ пн. ш. 29°10′04″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
216 м |
Водойми | річка Роставиця |
Місцева влада | |
Адреса ради | 13645, Житомирська обл., Ружинський р-н, с. Прибережне, вул. Набережна, 2 |
Карта | |
Прибережне | |
Прибережне | |
Мапа | |
Географія
Селом протікає річка Роставиця.
Історія
Територія села була заселена ще чотири тисячі років тому. Найбільш широко визначено залишки черняхівської культури. Археолог В. К. Гончаров під час своєї розвідки вздовж річки Роставиці зафіксував їх аж 15, в тому числі і в Прибережному.[2]
В період розселення східнослов'янських племен, на території Ружинщини проживали племена уличів. 885 році князь київський Олег розпочав війну проти уличів. Тільки в 937—940 рр. воєвода князя Ігоря Свенельд зумів підкорити їх. Але племена вирішили не підкоритися київській владі і полиши ці землі, які протягом наступних 80 років населяли печеніги.[2]
1036 року Ярослав Мудрий повторно приєднує ці землі до Київської Русі та розпочинає будівництво фортець для укріплення південних кордонів київської держави.
У другій половині XVI століття набіги кримських татар зменшились, що дало змогу знову заселяти спустошені землі. Багато волинських князів почали скуповувати такі землі і заохочувати людей до переселень. Так князь Юхим Богушович Корецький приваблює селян з густозаселених регіонів переселятися у його нові володіння, обіцяючи протягом 20 років не обкладати повинностями. Прибульці нерідко осаджувалися на місці спустошених в минулому поселеннях. Так виникло на місці колишнього села Собольки село Пустоха, нині Прибережне (за твердженням Л. С. Ленчевського).[2]
24 травня 2011 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет завершив освячення храму побудованого на честь святих рівноапп. Кирила і Мефодія вчителів Слов'янських та провів Божествену літургію[3][4].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 597 осіб, з яких 242 чоловіки та 355 жінок.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 540 осіб.[6]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,53 % |
російська | 1,29 % |
Особистості
Народилися
- Володимир Сергійчук, український історик.
- Микола Ярмолюк, український письменник, журналіст.
- Ярмолюк Сергій Миколайович (* 1957) — український науковець-біоорганік, професор, доктор хімічних наук.
Примітки
- Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- Махорін, Генадій (2000). Історія Ружинщини (українською). Житомир: Волинь. с. 162. ISBN 966-7390-60-8.
- , 24 травня 2011 року Православна Церква вшановує пам'ять сщмч. Мокiя (бл. 295), рiвноапп. Кирила (869) та Мефодiя (885).
- , Цей храм відродився з руїн завдяки старанням професора Київського Національного університету ім. Тараса Григоровича Шевченка Володимира Івановича Сергійчука та його родини
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.