Присоскоперові

Присосковий диск

Як правило, дрібні рибки, причому більшість видів менше 6 сантиметрів (2,4 дюйма) завдовжки. Вони мають вузьке тіло з одним спинним плавцем і плоскою головою. У більшості видів черевні плавці були змінені у присосковий диск.[3] Бічна лінія добре розвинена, але не поширюється на задню частину тіла.

Присоскові — морські донні прибережні риби довжиною від 16 мм до 30 см, деякі види не уникають естуарних опріснених вод, і лише деякі тропічні види перейшли до життя в прісних водах. Погані плавці. Більшу частину часу проводять прикріпившись до дна, каміння, стулкам черепашок молюсків і підводної рослинності. На ці ж предмети відкладають і свою ікру, охороняючи її протягом розвитку. Багато видів населяють літораль, деякі спускаються до глибини в кілька сотень метрів. Дуже добре переносять обсихання: можуть кілька днів обходитися без води. Їхнє Забарвлення найчастіше носить маскувальний характер. Харчуються присоскові дрібними донними безхребетними. Промислового значення не мають.

Три види присоскових риб живуть у нас у Чорному морі.[4]

З родів родини присоскоперих особливо широко поширені Колбнещуки — звичайні американські присоски (Gobiesox), що нараховують 26 видів. З них тільки 4 види живуть біля атлантичних берегів Америки, а інші в тихоокеанських. 4 найбільш примітивні види: атлантична гола колбнещука (Gobiesox nudus) і три тихоокеанских види (Gobiesox jaradoensis, G. potamius й G. fulvus) живуть у невеликих і швидких річках. Інші види віддають перевагу морській воді, але деякі з них не уникають опріснених естуарних ділянок. У східній частині Тихого океану всього зосереджено 43 види морських качечок, які, крім звичайних американських присосок (Gobiesox), належать до 4 родам, ендемічним для цього району.

Цікава маленька південноафриканська акулоголова качечка (Eckloniaichthys scylliorhiniceps), що живе в заростях прибережних водоростей. Це одна із найдрібніших риб ролини: дорослі особини не перевищують у довжину 3 см. Звичайно забарвлена в темно-зелений колір із численними червоно-бурими смужками й широкою смугою, що проходить через око. Завдяки забарвленню й майже циліндричному тілу ця повільна рибка прекрасно маскується: лише пильно придивляючись до заростей трави, можна побачити, як ці качечки, подібно равликам, плазують по гладеньких листах прибережника й сланям водоростей, пересуваючись за допомогою присоскового диска. Цей вид особливий нижнім ротом (звідки й відбулася його назва) і тим, що його очі можуть робити незалежні рухи, як очі хамелеона. Самиця відкладає 10-20 ікринок діаметром 1 мм на підводну рослинність. Біля узбережжя тієї ж Південної Африки живе й найбільший представник родини — качечка велетенська (Chorisochismus dentex), що досягає в довжину 30 см і зустрічається на мілководді. При відпливі ці риби нерідко залишаються на літоралі. Вони можуть легко обходитися без води протягом декількох днів, якщо тримати рибу в прохолодному й сирому місці.

Біля берегів Індійського океану й у західній частині Тихого океану на північ до Японії й на південь до Австралії, Тасманії й Новій Зеландії представлено 18 родів й 25 видів, причому тільки в однієї Нової Зеландії живе 8 ендемічних монотипичних пологів, а в Австралії й Тасманії 4 ендемічних роди з 5 видами.

Найбільш спеціалізована, мабуть, качечка їжакова (Diademichthys lineatus), що живе біля берегів Індійського океану, Індонезії, Філіппін і Нової Каледонії. Це невелика рибка з подовженим, злегка сплощеним тілом і сильно подовженим лопатовидним рилом, забарвлена в чорний колір з яскраво-білими поздовжніми смугами на боках, спині й череві. Подібно рибі-кривохвістці (Aeoliscus strigatus), їжакова качечка екологічно пов'язана із довгоголковим діадемовим морським їжаком (Diadema savignyi) і ховається від ворогів під захистом його тридцятисантиметрових голок.