Приходько Олексій Олегович

Олексі́й Оле́гович Прихо́дько  (нар. 21 липня 1992(19920721), м. Глухів, Сумська область, Україна — пом. 24 червня 2014, с. Панченкове, Довжанський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України.

Приходько Олексій Олегович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 21 липня 1992(1992-07-21)
Глухів, Сумська область
Смерть 24 червня 2014(2014-06-24) (21 рік)
Панченкове, Луганська область
Військова служба
Роки служби 2011—2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1992 року у прикордонному місті Глухів на Сумщині. Був єдиною дитиною в сім'ї. Займався спортом, захоплювався технічним моделюванням. Після закінчення 9-го класу загальноосвітньої школи № 7 м. Ромни продовжив навчання у Роменському коледжі Сумського національного аграрного університету. Але згодом вирішив пов'язати своє життя з військовою службою.

14 жовтня 2011 призваний на військову службу за контрактом 157-м територіальним центром комплектування м. Суми. Проходив навчання у «Десні». У жовтні 2013 вдруге підписав контракт на подальшу службу.

Заступник командира бойової машини — навідник-оператор 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України підрозділи 1-го механізованого батальйону виконували завдання в рамках антитерористичної операції на кордоні з РФ, з метою забезпечення охорони та оборони на ділянці східного державного кордону задля уникнення потрапляння в Україну російських бандформувань та зброї.

З травня 2014 ніс службу на блокпостах і опорних пунктах у Довжанському районі (на той час — Свердловський район) Луганської області.

Загинув в часі «перемир'я» в результаті обстрілу блокпосту поблизу с. Панченкове. Коли рота поверталася з бойового чергування, російські бойовики несподівано почали обстріл з мінометів та ПТРК. Протитанкова керована ракета поцілила у БМП-2, біля якої стояв Олексій, від отриманих важких поранень молодший сержант помер на місці. Загинув також старший солдат Віталій Цибора, троє бійців зазнали поранень — кримчанин сержант Олександр Чухліб, солдати Сергій Борисенко та Артем Мирський[1][2][3].

Похований на кладовищі м. Ромни.

Залишились батьки Валентина Василівна та Олег Іванович.

Нагороди та вшанування

29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

8 травня 2015 року у м. Ромни на фасаді будівлі Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 (вулиця Полтавська, 32) урочисто відкрили меморіальну дошку і посадили каштанову алею Олексія Приходька[5][6].

27 травня 2017 року в Ромнах на Алеї Героїв відкрили пам'ятну стелу «Герої не вмирають!» роменським бійцям, які загинули під час проведення антитерористичної операції на Сході України. Серед 9 полеглих захисників й Олексій Приходько[7].

Примітки
  1. Бойовики напали на опорний пункт АТО. Є загиблі та поранені // Українська правда, 24 червня 2014
  2. Білоцерківців серед загиблих і поранених 72 ОМБР немає // «БЦ News», 26 червня 2014
  3. Білоцерківську окрему механізовану бригаду атакували на YouTube // bctv, 26 червня 2014
  4. Указ Президента України від 29 вересня 2014 року № 747/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Не чекай мене, мамо, додому… // сайт Роменської ЗОШ І-ІІІ ст. № 7, 13 травня 2015
  6. У Ромнах вшанували пам'ять полеглого в АТО Героя Олексія Приходька // «Ромни онлайн», 23 червня 2017
  7. У Ромнах встановили стелу бійцям АТО, які полягли за рідну Україну // «Ромни онлайн», 29 травня 2017

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.