Просянка (птах)

Прося́нка[1] (Emberiza calandra) — вид птахів родини вівсянкових. Більшість систематиків відносять до роду Вівсянка (Emberiza), проте деякі виділяють в окремий монотиповий рід Miliaria.[2] В Україні осілий, кочовий, перелітний птах.

?
Просянка

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Вівсянкові (Emberizidae)
Рід: Вівсянка (Emberiza)
Вид: Просянка
Біноміальна назва
Emberiza calandra
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Miliaria calandra
Посилання
Вікісховище: Category:Emberiza calandra
Віківиди: Emberiza calandra
МСОП: 22721020
Fossilworks: 369344

Опис

Зовнішні вигляд

Дещо більша за горобця — маса тіла 38-55 г, довжина тіла близько 18 см. У дорослого птаха верх сірувато-бурий, з темною строкатістю; горло біле; низ білуватий, з кремовим відтінком та густими темно-бурими рисками на волі і негустими на боках тулуба; махові і стернові пера темно-бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб бурий; ноги світло-бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але оперення з вохристим відтінком. Від інших вівсянок відрізняється більшими розмірами, масивнішим дзьобом і відсутністю яскравих кольорів в оперенні[3].

Звуки

Пісня коротка, скрипуча, тріскотлива; поклик — енергійне «тік» або тихе «тчрют».

Поширення та місця існування

Просянка поширена в Північній Африці, Європі, Близькому Сході, Середній Азії. В Україні гніздиться на всій території, крім гір; зимує на значній частині лісостепової та степової смуг[3].

Це характерний представник культурного ландшафту. Населяє відкриті біотопи: сухі та сирі луки, посіви багаторічних трав, городи, придорожні і полезахисні лісосмуги, степи, передгір'я, пустощі тощо.

Чисельність

Досить звичайний птах. Чисельність в Європі оцінена в 7,9—22 млн пар, в Україні — 30—50 тис. пар. Розмір популяції протягом останніх десятиліть скорочується[4].

Розмноження
Яйця

Статева зрілість настає у віці менше одного року. Гніздяться окремими парами. У місцях із високою чисельністю відмічені випадки гніздування на невеликій відстані (не більше 3 м). Гніздо розміщує майже завжди на землі, на невеликих кочках, іноді — при основі кущика, ретельно маскується у куртинах трави або торішнього бур'яну. Гніздо побудоване доволі просто та нагадує споруду звичайної вівсянки, але значно більше, складається з більш пухкого і грубого зовнішнього шару (найчастіше сухі стебла злаків) і порівняно щільного внутрішнього, складеного з тонких стебел та дрібних корінців. В окремих гніздах у лотку може бути присутній кінський волос.

У повній кладці частіше за все 5, рідше 4 або 6 яєць з гладкою, майже без полиску шкаралупою. Вони крупніші за яйця інших вівсянок. Забарвлення їх основного фону може бути білуватим, блакитнувато- або рожево-білим, рожево-жовтим, вохристим. Поверхневі плями та завитки різних розмірів і забарвлені в коричневі і чорно-бурі відтінки, а глибокі плями — в сірі, червонувато- і фіолетово-сірі. Особливо густий рисунок, нерідко у вигляді розмитого віночка, формується на тупому кінці яйця. Середні розміри яєць 24,19×17,75 мм.

Свіжі кладки зустрічаються з середини травня до кінця червня. Протягом року буває два виводки. Насиджує протягом 12-13 діб самка, час від часу залишаючи гніздо, оскільки самець не бере участь в насиджуванні.[5]

Живлення

Живиться насінням трав'янистих рослин (хрестоцвітих, гречкових, злаків). Не дивлячись на назву, насіння проса практично не вживає. Пташенят вигодовує комахами та їх личинками, павуками та зрідка дрібними наземними молюсками.

Посилання
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Allende, Luis M; Rubio I, Ruíz-del-Valle V, Guillén J, Martínez-Laso J, Ernesto L, Varela P, Zamora J, Arnaiz-Villena A. (2001). The Old World Sparrows (Genus Passer) Phylogeography and Their Relative Abundance of Nuclear mtDNA Pseudogenes. Journal of Molecular Evolution. 53(2): 144–154.
  3. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  5. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.