Психотехніка

Психотехніка (від грец. ψυχή — душа, й дав.-гр. τεχνικός від τέχνη «вміння», «майстерність», «мистецтво») — галузь психології, що набула поширення в 1910-1930-х рр., вивчала додаток психології до вирішення практичних питань, пов'язаних із психологією праці, профорієнтацією та профвідбором. Нині зміст психотехніки, її проблеми і методи увійшли до сфери прикладної психології: психології праці, організаційної психології, інженерної психології.

Також може значити

Історія

Термін «психотехніка» запропонував в 1903 р. німецький психолог Вільям Штерн. У 1908 р. німецький психолог Гуго Мюнстерберг спробував оформити психотехніку як науку, визначивши її зміст і методи. У завдання психотехніки включалося вирішення таких питань, як

Інтенсивний розвиток психотехніки припадає на час Першої світової війни 1914–1918 рр. Тоді першочерговими стали питання професійного відбору для потреб армії та військового виробництва. У зв'язку з чим широкого застосування психотехніки набули методи тестування. Теоретичною основою психотехніки стала диференціальна психологія.

Розквіт психотехніки припав на кінець 1920-х рр. Видавалися спеціальні журнали: у СРСР — «Психофізіологія праці та психотехніка» у 1928–1932 рр., з 1932 р. — «Радянська психотехніка»; у Німеччині — «Psychotechnische Zeitschrift» з 1925 р. та інші.

У 1927 р. в СРСР було створено Всеросійське (згодом — «Всесоюзне») психотехнічне товариство[3]. Серед найбільших дослідницьких центрів став Харківський інститут праці та інші.

Після постанови ЦК ВКП(б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомпросів» психотехніка (як і вся практична психологія) потрапляє під розгром. Організатор і голова Всесоюзного товариства психотехніки та прикладної психофізіології Ісаак Шпільрейн був розстріляний. Потрапляє психотехніка під заборону і в нацистській Німеччині.

Через ліквідацію психотехніки в країнах, де вона була найбільш розвинена (у СРСР і Німеччині), навіть саме поняття «психотехніка» почало втрачати колишнє значення[4]. Надалі термін «психотехніка» стає менш поширеним у літературі.

Нині зміст психотехніки, її проблеми і методи входять у сферу прикладної психології.

Див. також

Примітки
  1. Головин С. Ю., «Что такое ПСИХОТЕХНИКА?[недоступне посилання з червня 2019]» — Словарь практического психолога (рос.)
  2. Филатов А. А. Школа актёрского мастерства К. Станиславского и буддийские психотехники. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 1 вересня 2015. (рос.)
  3. 1936: конец советской психотехники — «Радио Свобода» (рос.)
  4. Журнальный зал, Новый Мир, 1999 N2, НИКОЛАЙ КУРЕК — Разрушение психотехники (рос.)

Джерела
  • Баумгартен Ф., «Психотехника», 2 изд., М., 1926 г. (рос.)
  • Геллерштейн С. Г., «Психотехника», М., 1926 г. (рос.)
  • Левитов Н. Д., «Психотехника и профессиональная пригодность», М., 1928 г. (рос.)
  • «Руководство по психотехническому профессиональному подбору», под ред. И. Н. Шпильрейна, М. — Ленинград, 1929 г. (рос.)
  • Психотехника // Большая советская энциклопедия; (рос.)
  • Мюнстерберг Г., «Основы психотехники», пер. с нем., 2 изд., ч. 1-2, М., 1924–1925 гг. (рос.)
  • Giese F., «Theorie der Psychotechnik», Braunschweig, 1925. (нім.)
  • Курек Николай, Разрушение психотехники / изд. «Новый Мир», М., 1999 г., сайт «Русский журнал» (рос.)
  • Умрихин В. В., «Начало конца» поведенческой психологии в СССР // Репрессированная наука, Ленинград: изд. «Наука», 1991 г., с. 136–145. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.