Пуркуа Па? (барк)
«Пуркуа Па?» (фр. Pourquoi Pas? — «Чому ні?») — тримачтовий барк, побудований 1908 року у Франції для океанографа Жана-Батиста Шарко, який з 1908 по 1910 рік здійснив на ньому свою другу антарктичну експедицію. Корабель зазнав аварії 16 вересня 1936 року біля узбережжя Ісландії. З сорока чоловік, що були на борту, вижив тільки один матрос[3].
Барк «Пуркуа Па?» | |
Історія | |
---|---|
Франція | |
Назва: | Пуркуа Па? |
Будівник: | верф Франсуа Готьє, Сен-Мало |
Спуск на воду: | 1908 |
Доля: | зазнав трощі 16 вересня 1936 у водах Ісландії[1] |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | тримачтовий барк |
Повна водотоннажність: | 715,3 тонн |
Довжина: | 40 м |
Ширина: | 9 м |
Осадка: | 4,36 м |
Двигуни: |
|
Швидкість: | 7,5 вузлів |
Екіпаж: | 35 чол. + 4-5 вчених |
Історія
Будівництво - антарктична експедиція
1903 року океанограф Жан-Батист Шарко очолив французьку антарктичну експедицію на трищогловій шхуні «Француз» (фр. Français). Експедиція тривала близько двох років, протягом яких Шарко дослідив і описав близько 1000 кілометрів берегової лінії (крім іншого, він дав назву морю Беллінсгаузена); з експедиції він привіз 75 ящиків описів і різних предметів, які стали згодом експонатами паризького Музею історії природи[3]. 1907 році Шарко почав планувати нову антарктичну експедицію і для неї на верфі в Сен-Мало замовив нове судно. Це був трищогловий барк, призначений для полярних експедицій, забезпечений двигуном, мав три лабораторії і бібліотеку. Барк, який отримав назву «Пуркуа Па?», спущений на воду 18 липня 1908 року. Друга антарктична експедиція Шарко тривала з 1908 по 1910 рік. Члени експедиції повернулися до Франції 1910 року з новими науковими відкриттями — були досліджені острови Земля Ґреяма і Земля Олександра I, між цими островами було відкрито протоку, яку назвали на честь російського вченого-океанографа Ю. М. Шокальського. Також експедиція виявила невідомий раніше острів, який назвали на честь батька начальника експедиції — лікаря Жана-Мартена Шарко[4].
1911—1936
Після закінчення другої арктичної експедиції Шарко, 1911 року, «Пуркуа Па?» був переданий Вищій практичній школі, де він став плавучою лабораторією, а сам Шарко став директором цієї школи. У 1912-1913 роках судно перебувало у віданні Управління торгового флоту і на ньому практикувалися курсанти. З початком Першої світової війни судно стало базою для навчання вахтових начальників у місті Лор'ян[5]. Починаючи з 1918 року, судно знову було дослідним: починаючи з цього року і по 1925 Шарко брав участь на ньому в різних наукових місіях у Північній Атлантиці, Ла-Манші, Середземному морі і на Фарерських островах, головним чином з метою вивчення підводної літології і геології, а 1926 досліджував східне узбережжя Гренландії, де знайшов безліч скам'янілостей і цінних зразків комах і рослин. 1928 року «Пуркуа Па?» приступив до пошуків французького гідролітака «Латам-47» (Latham 47) з норвезьким дослідником Руалем Амундсеном на борту, який, у свою чергу, шукав італійського генерала Умберто Нобіле, який зник під час спроби перетнути Північний полюс на дирижаблі «Італія»[6]. 1931- 1933 роках «Пуркуа Па?» в рамках програми Другого Міжнародного полярного року здійснив плавання у водах Гренландії. 1934 році Шарко на «Пуркуа Па?» був в етнографічній експедиції в Гренландії на чолі з французьким етнографом і дослідником Полем-Емілем Віктором, який провів рік в Ангмагссаліку, живучи серед ескімоського населення. 1935 року Шарко на «Пуркуа Па?»Повернувся туди, щоб знайти Віктора і трьох його спільників, і почав картографування цих регіонів[3].
Троща
Восени 1936 року, після виконання дослідницької місії, «Пуркуа Па?» повертався в Гренландію, щоб доставити науковий матеріал місії Віктора, яка щойно пройшла через крижані щити за 50 днів. 13 вересня барк зупинився в Рейк'явіку, щоб поповнити запаси. Два дні потому, 15 вересня, було взято курс на Францію, але 16 вересня судно потрапило в шторм і затонуло на рифах біля берегів Ісландії. Загинули всі члени екіпажу, зокрема й Шарко, за винятком майстра стернового управління Ежена Ґонідека.
Пам'ять
На честь судна, що зазнало аварії, було названо мис Пуркуа Па і острів пуркуа Па в Антарктиці[7].
Галерея
- Масштабна модель «Пуркуа Па?», що знаходиться в океанографічному музеї Монако
- Спуск «Пуркуа Па?» на воду
- Жан-Батист Шарко на палубі «Пуркуа Па?»
- Шлях, пройдений «Пуркуа Па?» в Антарктиці (маршрут другої Французької Антарктичної експедиції під керівництвом Жана-Батиста Шарко)
- «Пуркуа Па?» в Антарктиці (друга Французька Антарктична експедиція під керівництвом Жана-Батиста Шарко)
- «Пуркуа Па?» в місті Гавр
- «Пуркуа Па?» в місті Гавр
- Місце катастрофи «Пуркуа Па?»
Примітки
- Блон, Жорж. Великие тайны океанов: Средиземное море, Полярные моря, Средиземное море : [рос.]. — Санкт-Петербург : Азбука, 2016. — 800 с. — ISBN 978-5-389-12370-0.
- Charcot, Jean-Baptiste. Autour du pôle sud, expédition du Pourquoi pas ?, 1908-1910 : [фр.]. — Flammarion, 1910.
- Корабли Жана Батиста Шарко. Процитовано 2019-16-09.
- Трешников А. Ф. История открытия и исследования Антарктиды. — М. : Государственное издательство географической литературы, 1963. — С. 74.
- Март Эммануэль Почему бы и нет?. — М. : Гидрометеоиздат, 1974. — С. 120.
- Кристенсен Моника Амундсен. Точка невозврата. — М. : Paulsen, 2017. — С. 232.
- Le texte du rapport sur le naufrage.
Література
- Блон, Жорж. Великие тайны океанов: Средиземное море, Полярные моря, Флибустьерское море. — Санкт-Петербург : Азбука, 2016. — 800 с. — ISBN 978-5-389-12370-0.
- Charcot, Jean-Baptiste. Autour du pôle sud, expédition du Pourquoi pas ?, 1908-1910. — Paris : Flammarion, 1910. — 520 с.
- Трешников А.Ф. История открытия и исследования Антарктиды. — М. : Государственное издательство географической литературы, 1963. — 412 с.
- Март Эммануэль. Почему бы и нет?. — М. : Гидрометеоиздат, 1974. — 208 с.
- Кристенсен Моника. Амундсен. Точка невозврата. — М. : Paulsen, 2017. — 344 с. — ISBN 978-5-98797-193-2.
Посилання
- Корабли Жана Батиста Шарко (рос.). Процитовано 16 вересня 2019.
- Le texte du rapport sur le naufrage Rapport sur les circonstances du naufrage du "Pourquoi-pas?". Процитовано 16 вересня 2019.