Пустковик рудогорлий

Опис

Довжина птаха становить 11-12 см. Самички і самці досить подібні, однак лише самці мають невелику рудо-коричневу пляму на горлі, яка дає назву виду. Верхня частина голови, спина, крила і хвіст мають темно-коричнево-сіре забарвлення; забарвлення гузки і хвоста тьмяніше за решту тіла. Нижня частина тіла переважно світло-сіра.[6]

Мелодійний спів подібний до співу канарки. Рудогорлий пустковик здатен імітувати співи інших птахів, зокрема чорноволої сорочиці, рудого пустковика, сизої віялохвістки, малюрових і шиподзьобових птахів. Він навіть здатен імітувати звук польоту голуба-бронзовокрила.[7]

Поширення і екологія

Рудогорлий пустковик є ендеміком Австралії. Зафіксований в усіх штатах і територіях, крім Австралійської столичної території і Тасманії. Вид найбільш поширений в Західній і Південній Австралії. В Західній Австралії він не зустрічається на крайній півночі і на південному сході, однак в центрі штату це досить поширений вид птахів. В Північній Території птах мешкає лише на півдні, в пустелі Сімпсон і в горах Макдоннел. В Квінсленді рудогорлий пустковик мешкає у внутрішніх південно-західних районах. В штаті Вікторія птах мешкає в північно-західних районах, а в Новому Південному Уельсі лише на крйньому заході. В Південній Австралії вид мешкає по всій території штату.[8]

Це осілий птах на всьому ареалі, свідчення сезонної міграції відсутні. Всі птахи, спіймані після кільцювання були знайдені в межах 10 кілометрів від місця кільцювання.

Рудогорлий пустковик здебільшого живе в посушливих і напівпосушливих регіонах внутрішньої Австралії, однак мешкає також в деяких прибережних районах, а також на рівнинах і пасовищах. Він віддає перевагу чагарникам, заростям акацієвих і щирицевих рослин. Характерною рисою місць проживання птаха є наявність глибокого підліску, що забезпечує цьому полохливому наземному птаху харчові ресурси і місця для гніздування.

Раціон

Рудогорлий пустковик харчується як насінням, так і різноманітними безхребетними: комахами, павуками і наземними молюсками. Він зазвичай шукає здобич на землі.[9][10]

Розмноження

Гніздування відбувається в період з червня по грудень. Гнізда досить великі, куполоподібні або кулеподібні з круглим входом. Гніздо розміщується на землі або серед чагарників. В кладці 2-4 яйця шоколадного кольору. Цей вид є жертвою гніздового паразитизму з боку віялохвостих кукавок і австралійських дідриків.[11]

Збереження

Хоча рудогорлий пустковик вважається МСОП таким, що не потребує особливих заходів зі збереження, він охороняється законами Нового Південного Уельсу і Вікторії. В першому штаті він вважається вразливим видом, в другому- таким, що знаходиться під загрозою зникнення. Основними загрозами є надмірний випас худоби, поширення інвазивних рослин, хижацтво з боку інтродукованих хижаків.[12][13][14]

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Pyrrholaemus brunneus.
  2. Gould, John (1840). Pyrrholaemus brunneus. Proceedings of the Zoological Society of London. Part 8: 173. Although bearing the year 1840 on the title page, the volume did not appear until 1841.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
  5. Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1986). Check-list of Birds of the World. Volume 11. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 426.
  6. Higgins, PJ; Peter, JM (2002). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic birds. Volume 6: Pardalotes to shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0-19-553244-9. OCLC 772731860.
  7. Redthroat (Pyrrholaemus brunneus) :: xeno-canto. www.xeno-canto.org. Процитовано 15 червня 2017.
  8. Redthroat - profile. NSW Government, Office of Environment and Heritage.
  9. Morris, WJ; Wooler, RD (2001). The structure and dynamics of an assemblage of small birds in a semi-arid eucalypt woodland in south-western Australia. Emu 101: 7–12. doi:10.1071/MU00062. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)
  10. Recher, HF; Davis, WD (2002). Foraging profile of a Salmon Gum woodland avifauna in Western Australia. Journal of the Royal Society of Western Australia 85: 103–111.
  11. Johnsgard, Paul A. (6 листопада 1997). The Avian Brood Parasites: Deception at the Nest (англ.). Oxford University Press. ISBN 9780195354997.
  12. Department of Sustainability and Environment, Victoria Архівовано 2005-07-18 у Wayback Machine.
  13. Department of Sustainability and Environment, Victoria Архівовано 2006-09-11 у Wayback Machine.
  14. Victorian Department of Sustainability and Environment (2013). Advisory List of Threatened Vertebrate Fauna in Victoria - 2013. East Melbourne, Victoria: Department of Sustainability and Environment. с. 11. ISBN 978-1-74287-504-0.

Джерела
  • Del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2006). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.