Пустовойтенко Валерій Павлович

Народився в сім'ї колгоспників.

Закінчив Одеське ремісниче училище № 9. Навчався в Одеському політехнічному та Дніпропетровському інженерно-будівельному інститутах. Доктор технічних наук. Кандидатська дисертація «Геотехнічне обґрунтування технології будівництва підземних об'єктів в Україні» (1996). Докторська дисертація «Теорія і практика освоєння підземного простору України в умовах розвитку геотехногенних процесів» (Національна гірнича академія України, 2002).

1984–1986 — керуючий трестом «Дніпробудмеханізація».

1986–1987 — голова виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпро.

З 1987 р. — заступник голови виконкому Дніпропетровської міської ради.

У березні 1990 р. обраний народним депутатом України.

У квітні — вересні 1993 — міністр Кабінету Міністрів України[2].

Від жовтня 1993 р. до липня 1994 р. — заступник голови кредитно-фінансового союзу «Експобанк».

Від липня 1994 р. до липня 1997 р. — міністр Кабінету Міністрів України[3].

Від 16 липня 1997 р. очолив Кабінет Міністрів України одразу після Лазаренка[4]. Під його керівництвом уряд намагався активно співпрацювати в Верховною Радою, подаючи на розгляд важливі законопроєкти, необхідні для життєдіяльності країни. Його урядові вдалося забезпечити значне наповнення Держбюджету, а цінова ситуація була контрольованою і передбачуваною. Пізніше вона допомогла розвиткові вітчизняної харчової промисловості і сприяла збільшенню частки на ринку малого бізнесу. Збільшився експорт товарів та послуг.

З 1999 року — співголова Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода».

Після інавгурації Президента України Л. Кучми у листопаді 1999 р. уряд В. Пустовойтенка склав повноваження згідно з Конституцією України[5].

З липня 1996 по серпень 2000 року очолював Федерацію футболу України.

Після відставки зайнявся партійною роботою. Від травня 1999 р. до травня 2006 р. — голова Народно-демократичної партії.

Від 9 червня 2001 р. до 30 квітня 2002 p. — міністр транспорту України в уряді А. Кінаха[6][7].

2002–2006 — народний депутат України.

У травні 2006 р. виконував обов'язки заступника голови Київської міської держадміністрації, але на цій посаді не залишився.

З 9 квітня 2010 р. по 24 лютого 2014 р. — радник Президента України[8][9].

Член Ради старійшин (на чолі з Л. Кравчуком).

Викладає в Академії муніципального управління, працював головним радником голови спостережної ради Комерційного банку «Даніель».

Член Політради НДП.

Кавалер Міжнародного ордена Святого Станіслава.

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[10]

Одружений, дружина -— Ольга, сини — Сергій та В'ячеслав.[11]

• Орден князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня (1 грудня 2011 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 20-річчя Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України».[12]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2002 рік)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999)[13]
• Почесна відзнака Президента України (1996 рік)[14]
• Заслужений будівельник України (1995)[15]
• Медаль «Ветеран праці»
• Медаль «10 років незалежності України»
• Почесна грамота Верховної Ради України
• Міжнародний орден Святого Станіслава І ступеня (13.05.1999)[16]
• Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19.08.2016)[17]

• О. М. Губина, В. В. Головко. Пустовойтенко Валерій Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 62. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Пустовойтенко // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• В. П. Пустовойтенко — біографія
• Політична Україна сьогодні
• Політика і культура