Пухирник південний

Пухи́рник півде́нний (Utricularia australis)[1] багаторічна рослина родини пухирникових, один з небагатьох комахоїдних представників флори України. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий».

Пухирник південний
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Пухирникові (Lentibulariaceae)
Рід: Пухирник (Utricularia)
Вид:
Пухирник південний (U. australis)
Біноміальна назва
Utricularia australis
R.Br., 1810

Опис

Стебла з листками і пухирцями
Суцвіття
Квітка великим планом

Трав'яниста рослина, що вільно плаває у поверхневому шарі води, плейстофіт. Корені відсутні. Стебла завдовжки 10-60 см, інколи можуть сягати 1,5 м. Листки кількаразово розсічені на ниткоподібно-лінійні частки, частина яких перетворена в повітряні ловчі пухирці, кількість яких на кожному з пагонів коливається від 80 до 200 штук.

Суцвіття — 3-12-квіткова китиця, піднесена над поверхнею води. Вісь суцвіття змієподібно вигнута та потоншується біля верхівки. Квітконіжки у 3-5 разів довші за приквітки. Віночок 12-18 мм завдовжки, жовтий з червоними смужками, двогубий. Верхня губа в 2-3 рази довша за випуклу нижню. Шпорка загострена, завдовжки 5-7,5 мм. Маточка з майже сидячою дволопатевою приймочкою складається з двох плодолистків. Тичинки вільні. Пилкові зерна сплющено-кулясті, в обрисі з полюса 12-15 лопатеві, з малопомітною текстурою. Плід — багатонасінна куляста коробочка завширшки 4 мм.

Число хромосом 2n = 44.[2][3]

Екологія

Подібно до інших представників роду ця рослина віддає перевагу стоячим або слабопроточним, чистим і добре прогрітим водоймам, але, на відміну від інших пухирників, полюбляє воду з високим вмістом мінеральних солей. Трапляється в ставках, меліоративних каналах, старицях, озерах, які живляться водою мінеральних джерел. До значень pH невибаглива — переносить як лужні, так і кислі показники. У передгір'ях підіймається до висоти 100–115 м над рівнем моря. Формує рослинні асоціації, в яких частка цього виду доходить до 20-80%.

Оскільки пухирник південний не має коренів, всмоктувати азотисті сполуки з ґрунту він не здатен. Їх нестачу він компенсує ловом дрібних безхребетних. Комахи та їх личинки, наближаючись до пухирців, засмоктуються всередину рухом води і утримуються за допомогою спеціальних клапанів, доки не будуть перетравлені ферментами.

Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Розмножується переважно вегетативно, насіннєве розмноження рідкісне.

Поширення

Первинний ареал охоплював Австралію та Північний острів Нової Зеландії, звідки цей вид поширився до теплих і помірних регіонів інших континентів. Наразі пухирник південний можна знайти в Китаї, на Японських островах, у Центральній та Південній Африці, а в Європі він розповсюджений по всіх узбережних ділянках, включно із Середземномор'ям, Атлантичним узбережжям, півднем Скандинавії, заходом європейської частини Росії.[4][5]

В Україні пухирник південний вперше описали на Закарпатті: у 1997 році в річці Латориця поблизу села Великі Геївці,[6] потім біля сел Драгиня і Дийда. В 2006 році дослідження озера Банське біля Косова виявило досить велику популяцію цього виду.[7] Є підстави вважати, що він може траплятися і в інших водоймах Прикарпаття. Водночас, попередні знахідки пухирника південного біля Львова і Києва не підтверджені.

Значення і статус виду

На стан українських популяцій впливає лише безпосереднє знищення біотопів внаслідок спрямлення річищ, осушення, руйнування стариць, забруднення. Певну роль відіграє і незначна кількість водойм з відповідними гідрохімічними умовами. Вид занесений до Червоного списку Закарпаття[6] та Червоного списку судинних рослин Карпат,[8] охороняється в національному природному парку «Гуцульщина», заказниках «Став» та «Дідівський Міц». За межами України визнаний рідкісним в Швейцарії і Польщі.[9]

Господарського значення пухирник південний не має, але може застосовуватися як декоративна рослина.

Підвиди

  • Utricularia australis f. fixa (Komiya) Komiya & Shibata (1980)
  • Utricularia australis f. tenuicaulis (Miki) Komiya & N. Shibata (1980)
  • Utricularia australis mod. platylobus (Glueck) D.Schmidt (1985)
  • Utricularia australis var. tenuicaulis (Miki) S.Hatusima (1994)

Синоніми

  • Utricularia incerta Kamienski
  • Utricularia jankae Velen.
  • Utricularia japonica Makino
  • Utricularia mairii Cheeseman
  • Utricularia mutata (Döll) Leiner
  • Utricularia neglecta Lehm.
  • Utricularia pollichii F. Schulz
  • Utricularia protrusa Hook. f.
  • Utricularia sacciformis Benj.
  • Utricularia siakujiensis Nakaj. ex H. Hara
  • Utricularia spectabilis Madauss ex Schreiber
  • Utricularia tenuicaulis Miki
  • Utricularia vulgaris var. japonica (Makino) Yamanaka
  • Utricularia vulgaris var. mutata Döll
  • Utricularia vulgaris var. neglecta (Lehm.) Coss. & Germ.
  • Utricularia vulgaris var. tenuicaulis (Miki) F.T. Kuo ex J.Y. Hsiao
  • Utricularia vulgaris f. tenuicaulis (Miki) Komiya
  • Utricularia vulgaris f. tenuis Saelan[1]


Джерела

  1. The Plant List.(англ.)
  2. Peter Taylor: The Genus Utricularia. A Taxonomic Monograph (= Kew Bulletin: Additional Series. Band 14). Royal Botanic Gardens, Kew, London, 1989. — S. 598–605.(англ.)
  3. Mirek Z., Piękoś-Mirkowa H. Pływacz zachodni. s. 324–325. W: Czerwona Księga Karpat Polskich, Kraków 2008.(пол.)
  4. Губанов И. А., Киселева К. В., Новиков В. С., Тихомиров В. Н. Иллюстрированный определитель растений Средней России. — М.: Т-во науч. изд. КМК, 2004. — Т.3. — 520 с.(рос.)
  5. Флора европейской части СССР. / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л.: Наука, 1978. — Т. 5. — 380 с.(рос.)
  6. Крічфалушій В. В., Будніков Б. Г., Мигаль А. В. Червоний список Закарпаття: види рослин та рослинні угруповання, що знаходяться під загрозою зникнення. — Ужгород, 1999. — 196 с.
  7. Utricularia australis R. Br. (Lentibulariaceae) — новий вид для флори Прикарпаття / І. М. Данилик, В. А. Соломаха, Т. Д. Соломаха, З. М. Цимбалюк // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 2. — С. 242–246.
  8. Тасєнкевич Л. О. Червоний список судинних рослин Карпат. — Львів.: Держ. природознавчий музей НАН України, 2002. — 29 с.
  9. Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.