Пухирник південний
Пухи́рник півде́нний (Utricularia australis)[1] — багаторічна рослина родини пухирникових, один з небагатьох комахоїдних представників флори України. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий».
| Пухирник південний | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Пухирникові (Lentibulariaceae) |
| Рід: | Пухирник (Utricularia) |
| Вид: | Пухирник південний (U. australis) |
| Біноміальна назва | |
| Utricularia australis R.Br., 1810 | |
Опис
Трав'яниста рослина, що вільно плаває у поверхневому шарі води, плейстофіт. Корені відсутні. Стебла завдовжки 10-60 см, інколи можуть сягати 1,5 м. Листки кількаразово розсічені на ниткоподібно-лінійні частки, частина яких перетворена в повітряні ловчі пухирці, кількість яких на кожному з пагонів коливається від 80 до 200 штук.
Суцвіття — 3-12-квіткова китиця, піднесена над поверхнею води. Вісь суцвіття змієподібно вигнута та потоншується біля верхівки. Квітконіжки у 3-5 разів довші за приквітки. Віночок 12-18 мм завдовжки, жовтий з червоними смужками, двогубий. Верхня губа в 2-3 рази довша за випуклу нижню. Шпорка загострена, завдовжки 5-7,5 мм. Маточка з майже сидячою дволопатевою приймочкою складається з двох плодолистків. Тичинки вільні. Пилкові зерна сплющено-кулясті, в обрисі з полюса 12-15 лопатеві, з малопомітною текстурою. Плід — багатонасінна куляста коробочка завширшки 4 мм.
Екологія
Подібно до інших представників роду ця рослина віддає перевагу стоячим або слабопроточним, чистим і добре прогрітим водоймам, але, на відміну від інших пухирників, полюбляє воду з високим вмістом мінеральних солей. Трапляється в ставках, меліоративних каналах, старицях, озерах, які живляться водою мінеральних джерел. До значень pH невибаглива — переносить як лужні, так і кислі показники. У передгір'ях підіймається до висоти 100–115 м над рівнем моря. Формує рослинні асоціації, в яких частка цього виду доходить до 20-80%.
Оскільки пухирник південний не має коренів, всмоктувати азотисті сполуки з ґрунту він не здатен. Їх нестачу він компенсує ловом дрібних безхребетних. Комахи та їх личинки, наближаючись до пухирців, засмоктуються всередину рухом води і утримуються за допомогою спеціальних клапанів, доки не будуть перетравлені ферментами.
Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Розмножується переважно вегетативно, насіннєве розмноження рідкісне.
Поширення
Первинний ареал охоплював Австралію та Північний острів Нової Зеландії, звідки цей вид поширився до теплих і помірних регіонів інших континентів. Наразі пухирник південний можна знайти в Китаї, на Японських островах, у Центральній та Південній Африці, а в Європі він розповсюджений по всіх узбережних ділянках, включно із Середземномор'ям, Атлантичним узбережжям, півднем Скандинавії, заходом європейської частини Росії.[4][5]
В Україні пухирник південний вперше описали на Закарпатті: у 1997 році в річці Латориця поблизу села Великі Геївці,[6] потім біля сел Драгиня і Дийда. В 2006 році дослідження озера Банське біля Косова виявило досить велику популяцію цього виду.[7] Є підстави вважати, що він може траплятися і в інших водоймах Прикарпаття. Водночас, попередні знахідки пухирника південного біля Львова і Києва не підтверджені.
Значення і статус виду
На стан українських популяцій впливає лише безпосереднє знищення біотопів внаслідок спрямлення річищ, осушення, руйнування стариць, забруднення. Певну роль відіграє і незначна кількість водойм з відповідними гідрохімічними умовами. Вид занесений до Червоного списку Закарпаття[6] та Червоного списку судинних рослин Карпат,[8] охороняється в національному природному парку «Гуцульщина», заказниках «Став» та «Дідівський Міц». За межами України визнаний рідкісним в Швейцарії і Польщі.[9]
Господарського значення пухирник південний не має, але може застосовуватися як декоративна рослина.
Підвиди
- Utricularia australis f. fixa (Komiya) Komiya & Shibata (1980)
- Utricularia australis f. tenuicaulis (Miki) Komiya & N. Shibata (1980)
- Utricularia australis mod. platylobus (Glueck) D.Schmidt (1985)
- Utricularia australis var. tenuicaulis (Miki) S.Hatusima (1994)
Синоніми
|
|
Джерела
- The Plant List.(англ.)
- Peter Taylor: The Genus Utricularia. A Taxonomic Monograph (= Kew Bulletin: Additional Series. Band 14). Royal Botanic Gardens, Kew, London, 1989. — S. 598–605.(англ.)
- Mirek Z., Piękoś-Mirkowa H. Pływacz zachodni. s. 324–325. W: Czerwona Księga Karpat Polskich, Kraków 2008.(пол.)
- Губанов И. А., Киселева К. В., Новиков В. С., Тихомиров В. Н. Иллюстрированный определитель растений Средней России. — М.: Т-во науч. изд. КМК, 2004. — Т.3. — 520 с.(рос.)
- Флора европейской части СССР. / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л.: Наука, 1978. — Т. 5. — 380 с.(рос.)
- Крічфалушій В. В., Будніков Б. Г., Мигаль А. В. Червоний список Закарпаття: види рослин та рослинні угруповання, що знаходяться під загрозою зникнення. — Ужгород, 1999. — 196 с.
- Utricularia australis R. Br. (Lentibulariaceae) — новий вид для флори Прикарпаття / І. М. Данилик, В. А. Соломаха, Т. Д. Соломаха, З. М. Цимбалюк // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 2. — С. 242–246.
- Тасєнкевич Л. О. Червоний список судинних рослин Карпат. — Львів.: Держ. природознавчий музей НАН України, 2002. — 29 с.
- Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
Посилання
- Пухирник південний в Червоній книзі України. — Переглянуто 3 квітня 2015