Підкоморій кременецький

Історія та обов'язки уряду

Перші згадки про підкоморія кременецького відносяться до першої половини XV століття — часу, коли на Волині правив її останній князь Свидригайло Ольгердович. Так, 27 травня 1448 року Януш з Оринина, підкоморій кременецький, посвідчив поділ села Гусаківців (пол. Hussakowce)[1]. Очевидно, цей уряд був уведений Свидригайлом і по його смерті 1452 року даний уряд був ліквідований.

Пізніше, уряд підкоморія кременецького був упроваджений 1566 року за дозволом, даним Сиґізмундом Авґустом на Віленському сеймі 21 грудня 1565 року і оформленим у другому Литовському статуті (Волинському)[2]. Цей уряд у ієрархії «земських диґнітаріїв» Кременецького повіту був спочатку другим після маршалка, по зникненню останнього після 1589 року — найвищим[3][4].

Підкоморій спочатку призначався великим князем одноосібно, з 1588 року король Речі Посполитої призначав підкоморія із чотирьох кандидатів, котрі обиралися шляхтою Кременецького повіту та повітовим сеймиком. Цю посаду мав право обіймати тільки шляхтич християнського віросповідання, який мав нерухомість у цьому повіті, тривалий час проживав на його території та знав право[5]. Підкоморій мав бути особою досвідченою, добре знати межі повіту (їхній опис з королівською печаткою видавався йому королівською канцелярією)[6]. При вступі на посаду новопризначений підкоморій складав присягу, входив до складу суду довічно. Він призначав собі помічників — коморника, мірника, писаря і копачів[7].

Підкоморій розбирав земельні суперечки шляхти у кременецькому підкоморському суді, брав участь у розгляді справ у каптуровому суді (після 1572[8]). До обов'язків підкоморія входило проведення розмежування спірних земель приватних шляхетських маєтків згідно з декретами й дорученнями земського суду, куди зверталися зацікавлені сторони. Він займався також розмежуванням і за відсутності конфліктної ситуації, зокрема проводив вимірювання ґрунтів, що розподілялися між спадкоємцями, фіксацію обводів під час купівлі-продажу земель тощо. За здійснення своїх функцій підкоморій отримував визначену Литовським статутом грошову винагороду[9][7].

За конституцією сеймовою 1588 підкоморій мав надійно зберігати підкоморські книги, до яких записувалися земельні суперечки та постанови суду, як свої, так і попередників. Вони переховувалися у підкоморія до смерті або до часу переведення його на інший уряд, а далі передавалися на зберігання до архіву земського суду. Кожний наступний підкоморій починав нову, власну книгу[7].

Список підкоморіїв кременецьких

Перша згадка:

Після запровадження уряду Литовським статутом[10]:

  • Олексій Білецький (1566). Був досить швидко позбавлений уряду через походження з-поза Великого князівства Литовського та нещодавнього набуття маєтків у Кременецькому повіті;
  • Іван Патрикій Васильович Курозвонський (1566-1578);
  • Адам Клемонтович Боговитин Козерадський (1578-1613);
  • Ян Журавницький (1613-1641);
  • Данило Єловицький (1641-1652);

Уряд був вакантним протягом 1652-1659 років.

Уряд був вакантним протягом 1672-1683 років.

Уряд був вакантним протягом 1724-1739 років.

  • Стефан Єло-Малинський (1739-1755);
  • Петро Антоній Борша Жевєцький (Джевєцький, Деревецький пол. Drzewiecki) (1755-1765);
  • Миколай Юзеф П'ясковський (1765-1785);
  • Феліціян Борша Жевєцький (Джевєцький, Деревецький пол. Drzewiecki) (1785-1794);
  • Францішек Фортунат Рогозінський (1794-1795).

Див. також

Примітки
  1. Nowosiółka (5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 277. (пол.).— S. 277.
  2. Крикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 638.
  3. Кри­кун М. Зем­ські уря­ди на ук­ра­їн­ських зем­лях у XV—XVIII сто­літ­тях // Записки товариства імені Шевченка. — Т. CCXXVIII: Пра­ці Іс­то­рич­но-фі­ло­соф­ської сек­ції / Редактор то­му Олег Куп­чин­ський. — Львів, 1994. — С. 104.
  4. Підкоморій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1379. — 1000 екз.
  5. «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005—2010 гг. — Т. 2. (Язэп Юхо). — С. 384.
  6. Чехович В. А.Підкоморський суд // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
  7. Ворончук І. О. Підкоморський суд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 237. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  8. Гурбик А. О. Каптурові суди // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 97. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  9. Кри­кун М. Зем­ські уря­ди на ук­ра­їн­ських зем­лях у XV—XVIII сто­літ­тях // Записки товариства імені Шевченка. — Т. CCXXVIII: Пра­ці Іс­то­рич­но-фі­ло­соф­ської сек­ції / Редактор то­му Олег Куп­чин­ський. — Львів, 1994. — С. 80-81.
  10. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — S. 51-53.

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.